<span>Прізвище В. Сосюри з французької на українську переінакшив:
В. Козацький писар</span>
У кожного з нас своє уявлення про щастя. І, на жаль, занадто багато хто вважає, що щастя укладено в матеріальному майні, фізичнiй зовнішності, приємних відчуттях, почестях, слави. Дехто вважає, що рахунок у банку і комфорт - це і є щастя. Не слід заперечувати матеріальну сторону життя, але не менш важливо зрозуміти, що по-справжньому щаслива людина радіє тому, що у неi є в житті, радіє людським взаєминам - любовним, професійним і т. д. Тобто щастя йде від нас самих, зсередини . Немає ніякого відчуття внутрішньої порожнечі, людина сповнена життя. Щастя залежить також від нашого вміння сприймати життя через події і через людей. Щастя - це коли розум відкритий іншим реальностям, іншим сприйняттям життя. Таким чином, все, що ми робимо, говоримо і думаємо, повинне узгоджуватися з нашою сутністю, з нашим способом сприйняття життя.
Будучи глубоко верующим и богобоязненным человеком, Вакула в одну ночь верхом на черте совершает сказочное путешествие в далекий и загадочный Петербург и привозит своей возлюбленной царицыны черевички неописуемой красоты. В этом эпизоде очень ярко выразилась его готовность пожертвовать чем угодно во имя любви. На обещание черта, что Оксана «будет сегодня же наша» , Вакула отвечает: «Изволь, за такую цену готов быть твоим» .
Но и тут кузнец просто так не сдается. Изловчившись и перекрестив черта, он. полностью подчиняет его себе. Побывав у Екатерины во дворце и добыв-таки черевички, Вакула «отблагодарил» черта, отвесив ему три удара хворостиной. В конце концов самоотверженность, смелость Вакулы, его безграничная любовь и преданность были вознаграждены — Оксана полюбила его, причем еще до того момента, когда он принес ей черевички. Действительно, такого человека просто нельзя не любить : )
Джулія Новеллі – італійка; скориставшись вибухом, як і Іван, вона втікає з табору. Письменник з любов’ю змальовує Джулію, підкреслюючи її красу, тендітність, витонченість: у неї чорні виразні очі, густе волосся, гнучка і струнка фігура, дзвінкий сміх. Завдяки образу Джулії Новеллі автор спонукає свого героя пройти перевірку коханням.
ханський син мала дитина, половецького б то хана, найулюблиниша дитина, при собі лишав за вроду, рідний степ він забував.