Іван Франко у своїй історичній повісті «Захар Беркут» звернувся до подій сивої давнини. Він відкрив завісу над далеким минулим, оживив його, наповнив оптимістичним звучанням. І Про події, описані І. Франком, збереглося мало документальних даних. Відомо, що під час походу 1241 року орда проходила через місцевості, описані в творі, але в літописах немає жодної згадки про загибель ворожих загонів. Письменник у передмові до повісті писав, що пішов за легендою. Але невідомо за якою. У переказі, записаному в Закарпатті, розповідається про похід 1241 року. Там зокрема сказано, що русини підрубили дерева, склали в купи каміння і перегородили воду. Поширений у Польщі переказ про боротьбу народу з монголами розповідає, що мешканці відсікли відступ монголам у єдиному вузькому проході. Коли засліплені люттю вороги ввійшли в долину, «…почали валитися на них дерева і відламки скель. Монголів, таким чином, зовсім було винищено». Багато спільного мають закарпатська і польська легенди. Особливий наголос у них зроблений на допомозі народові самих природних умов життя. Якщо І. Франко використав не ці два відомі перекази, а інший, то він, безумовно, був дуже близький до них за змістом.
Справді існує село Тухля, про яке розповідається в повісті. Збереглися перекази про походження назви села, пов’язаної з загибеллю великої кількості ординців, від яких по всій околиці йшов тухлий сморід. Тож події, описані в творі І. Франка, справді мали місце в реальному житті.
1.життя баби і діда
2. Готування до Нового року
3. Свиня звала на помуч друзів
4. Справжні друзі.
Нерозлучні друзі Митько та Сергійко. Хлопчики не дуже успішно зкінчили 5 клас і перйшли у 6. На літні канікули вони отримали завлання зібрати гербарій, але й не збиралися цього робити.
У вересні хлопчики найшли вдома якийсь гербарій, підписали його і здали. Як виявилося, цей альбом старший брат Митька взяв у приятеля, а той теж взяв його на роботі на два дні. Був великий скандал, Митькові дісталося від брата , а в школі вчителька ще довго згадувала цей випадок.
У дружбі двох хлопчиків Митько верховодив. Це саме він придумав поїхати на канікули до бабусі, він приготував цілу промову, яка мала переконати батьків відпустити їх у село. Митько показав Сергійкові озеро і запропонував залишитися вкурені в лісі на ніч. Сергійко спокійніший, він підтримує всі ідеї свого друга і допомагає реалізувати їх.
Митько та Сергійко міські жителі, їм треба було виявити неабияку відвагу, щоб залишитися вночі в курені біля озера. Серед лісу, за три кілометри від села хлопчики відстежували чудовисько, чергували біля вогнища. Звичайно ж, вони боялися невідомих нічних звуків, але підтримували одне одного і не кидали в біді.
Митько і Сергіко ніколи не сварилися, хоча іноді між ними виникали непорозуміння. Якось хлопці нагадали один одному про їхні проблеми в школі: про Сергійкову трійку з фізкультури, про сині листочки в альбомі Митька. Але не дуже приємна розмова закінчилася тим, що хлопці розсміялися, і настрій для сварки одразу зник.
В рассказе идёт речь про мужчину который во время рыбалки познакомился с говорящей рыбой. Он её часто навещал, и один раз пригласил рыбу к себе в гости. Но получилась так, что хазяйка не заметила говорящую рыбу, и вместе с уловом своего мужа пожарила ёё. Когда мужчина пришел домой, он увидел приготовленый обед, покушал. И во время еды он думал,-"Где же мой товарищ".
<span>се це було, і ми не можемо просто знищити ці сторінки із пам’яті народу, із нашої пам’яті. Але саме завдяки думам та пісням душа народу вижила та змогла пройти крізь всі випробування, саме завдяки ним відроджувалась Україна.</span>Кожна країна пишається своїм епосом, своїм фольклором, своєю народною поезією, проте без перебільшень та прикрас можна стверджувати, що найбільше народна самосвідомість та «геній народу» (за словами І. Франка) увиразнюється та втілюється саме в українських народних піснях. Багато дослідників, поетів, письменників, публіцистів, енциклопедистів протягом століть пізнавали наш народ саме завдяки пісням та думам, адже український фольклор дійсно унікальний. Українська усна народна творчість вже дуже давно отримала визнання у всьому світі не лише завдяки своїй вишуканій художній формі та емоційній насиченості, а й ідеалам, мотивам та образам, які висвітлювались у ній. Одне з головних місць в українській народній творчості по праву отримали козацькі пісні та думи. Без перебільшень можна стверджувати, що в них розкривалась душа народу, адже за часів козаччини всі явища, події та постаті усіх сфер життя знаходили своє відображення в пісні, оскільки саме це був найбільш дієвий та продуктивний спосіб для народу висловити своє ставлення, свою думку.Окрім цього, саме народні пісні та думи передавали історичну пам’ять поколінь, не давали згинути у віках подіям та постатям, яким Україна завдячує своєю незалежністю зараз.
Проте в думах і піснях знайшли своє відображення не лише героїчні, а й трагічні епізоди кривавих сторінок нашої історії, адже про них ми тим більше не можемо забути, просто не маємо такого морального права! Всі приниження, злигодні, руйнування, розорення, катування та поневолення українців вихлюпнулись кривавими сльозами людськими у піснях та думах. Тяжким плачем квилять вони про сумну долю невільників, про їхні муки та страждання в турецькій неволі.