Які тяжкі часи сучасності. В них немає місця світлим та щирим почуттям,мріям,фантазіям. Але ж це такі потрібні речі. Особливо зараз,коли ми живемо у світі,де нікому нічого не потрібно,де байдужість та гордість переважає кохання та дружбу. Зараз мрії,це єдиний шанс відірватись від сірих буднів та прожити хвилини насолоди без наркотичних забов,алкоголю чи тютюну.
Я вважаю,що в душі кожного повинена бути поличка з мріям,куточок фантазій та пилинка романтичності. Раніше була поширена думка,що Земля стоїть на трьох слонах,а життя на трьох колонах:мрії,кохання,дружба. Люди перестали приділять увагу своїм фантазіям. Вони зовсім перестали уявляти чудові речі. А про романтику всі забули.. А згадайте,як ми були дітьми. Ми фантазували і світ здавався яскравішим. Ми дарили ромашки та віддавали останні цукерки дорогій людині. На жаль,подорослішавши ми забули про всі ці на перший погляд дрібниці. Але даремно,адже саме такі дрібниці не дають художникам,поетам,письменникам зануритись у буденність. Ми повинні фантазувати! Без уяви люди стають похмурими та байдужими. А без романтики зникає те найсвітліше почуття кохання.
Ми,люди сучасності,забули про дрібниці,які наповнюють наше життя сенсом. Ми втрачене покоління. Проте все ж в наших силах змінити цей світ. Мрій,фантазуй,роби шалені речі. Не забувай,що все в твоїх руках!
Якось так,будеш дивитись чи є помилки,бо писала швидко
Добро і зло, вірність і зрада, поетичне покликання і сіра буденщина зіткнулись у драмі-казці Лесі Українки «Лісова пісня<span>», яка розповідає про красу людських почуттів і згубність духовного гноблення, про необхідність збереження гармонії між людиною і природою. </span>
<span>У ліс приходять люди, приносять свої клопоти. Голос Лукашевої сопілки пробуджує з зимового сну Мавку — «весна ніколи так ще не співала...» Дитина лісу і сільський хлопець закохуються. Перша дія — цвітіння їхнього кохання і одночасно це весняне буяння природи. На голос Лукашевої «веснянки відкликається зозуля, потім соловейко, розцвітає яріше дика рожа, біліє цвіт калини, навіть чорна безлиста тернина появляє ніжні квіти ». </span>
<span>У другій дії — зміліло озеро, «очерет сухопнелестить скупим листом». Природа в'яне. Почорнів жар маку. З останніми квітами та зжатим стиглим житом полягло й кохання Лукаша до Мавки. Тут ми бачимо, що роздвоєна душа юнака вагається — між поезією і прозою буття, мрією й буденністю. </span>
<span>На противагу Лукашеві, ніжна Мавка викликає у нас щире захоплення. «Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає», — ці слова найстисліше і найяскравіше виражають головну суть образу Мавки. Вогонь її кохання сильніший за смерть. Він допоміг їй вирватись із мертвого царства Того, що в скалі сидить. Кохання Мавка сприймає, як «огнисте дерево». У ніч першої зустрічі з Лукашем на її чолі палає зоряний вінок, а коли коханий зрадив, «всі зорі погасли в вінку і в серці». В останньому монолозі героїні безсмертя асоціюється з ясним вогнем, вільними іскрами. І, як віра й надія, знову спалахують вогні в її зоряному вінку. </span>
<span>Лукаш за зраду найчистіших своїх почуттів, за зраду любові тяжко покараний: Лісовик перетворив його на вовкулаку. Цей символічний епізод змушує нас задуматися про вічні моральні цінності: хто зрікся духовного життя, загасив у собі порив до прекрасного, той перестав бути людиною. </span>
<span>Проза життя знищує прекрасну мрію Лукаша, буденщина засмоктує, наче поліське болото. Проте мрію вбити не можна. Про це голосно співає сопілка у фіналі. </span>
<span>Справді, людина завжди може знайти в собі сили з будь-якої прірви свого падіння піднятися на височінь людського духу — через страждання, через усвідомлення своєї недосконалості, через самопізнання і добротворення.</span>
Я думаю, що істинні цінності - це здоров.я рідних та друзів, збалансовуване середовище внутрішнього світу, добрі думки, присутність мети життя, ціль життя, але,нажаль, більшість людей мріють про Айфони, Айпади і новенькі планшети, але майже ніхто не мріє про ліки бабусі, для того щоб бабуся могла довше пробути зі мною, довше ділитися своїми добрими ємоціями, деякі люди просто роблять вигляД, що хочуть щастя та здоров.я, а під цим криють жагу до нового велосипеда
Улюбленим поетом молодого Лермонтова був. А Шиллер.