<span> Головна думка твору "Дивак" </span>⇒ Світ природи такий самий неповторний, як і внутрішній світ людини. Кожна особистість є створінням природи, тому всі ми неоднакові. Люди, які мають особливий внутрішній світ сприймаються суспільством як диваки, проте кожну особистість характеризують лише її вчинки.
Одного разу ведмідь вийшов на прогулянку побачив зайця і з радістю йому сказав добрийдень.Коли вони зустрілись вони були раді одне одному.і ведмідь з тої радості хотів зайчикові подарувати подарок.Цим подарком він був задоволений і подякував.А ведмедик сказав будь ласка.Довгий час вони гуляли в лісі,а згодом їм потрібно було прощатися.Тоді ведмеді сказав йому допобачення,а зайчик побажав йому щасливої дороги,а ведмедик відповів до скорої зустрічі.
Мої враження щодо цього твору різні. Чіпка - головний герой твору , весь час шукає правду і хоче добитися справедливості , але він не раз ступає на погану дорогу. Також показано тяжку долю кріпаків , які горбатили спини на панів. Останні два роки працюючи на панів, людям відмовилися плати. Це спричинило бунт проти панівського свавілля. Але людей було за це побито москалями.Позитивні враження від того , що люди не здавалися і хотіли боротися , але негативних вражень більше. Пани не заплатили людям , ображали і ганьбили їх.
Прикметники:Захоплюючі, цікаві
Дієслова: зацікавлюють, заохочують, навчають
Пригоди навчають бути більш самостійним.
Синонім подорож
Ответ:
"Сродна праця" є однією з найважливіших категорій в системі філософських і соціологічних поглядів Сковороди в розумінні людини, її діяльності та сенсу життя. Вона дає можливість розкрити розуміння Сковородою індивідуального та загального блага і щастя, систему виховання, своєрідність його інтерпретації соціальної рівності й нерівності між людьми та ін.
Сковорода, розглядаючи двоєдину природу людини, вважав, що вона народжується з певними, так би мовити, "запрограмованими" задатками (здібностями, нахилами) до того чи іншого виду діяльності. Бог як універсальне уособлення трьох світів ("Бог, природа и Минерва есть то же") вкорінений і в людині. В процесі самопізнання вона відкриває в собі вище начало, котре єднає її з Богом і робить богорівною насамперед завдяки усвідомленню свого власного покликання, адекватно оцінює свої природні задатки й реалізує їх у відповідних формах діяльності. Тоді вона досягає щастя.
Вчення Сковороди про "сродну" (споріднену) працю розкриває джерела "сродності" - призначення, покликання людини до конкретного виду діяльності, їх закладає природа-бог з моменту народження людини. Тому все "сродне" є природним у людині.
Люди не народжуються однаковими за своїми задатками: одні "сродні" до землеробства, другі - до військової справи, треті - до богослов'я і т.д. Якість і міра обдарувань теж різні.
Вчення про "сродну працю" намагається пояснити деякі процеси суспільного поділу праці. Проте вразливою стороною концепції є факт заздалегідь "передвизначених" сфер діяльності в суспільстві. В суспільстві найчастіше не "сродність", а соціальний статус людини зумовлює можливості вибору нею відповідної праці, навіть коли вона "несродна" для неї. Адже представники вищих класів ніколи не займались селянською чи ремісничою справою і, навпаки, соціальні умови нижчих верств, якими б "сродностями" до інтелектуальної праці вони не були наділені, стояли на перешкоді їх просуванню вгору.
Объяснение: