Митька - мрійник. Замолоду мріяв. Зовсім ще юним мріяв, наприклад,
зібратися втрьох-вчотирьох, обладнати човен, взяти рушниці, снасті і
сплыть по річках до Льодовитого океану. А там спробувати просунутися по
льоду до Північного полюса. Мріяв також відправитися в пошукову
експедицію в Алтайські гори - шукати золото і ртуть. Мріяв... Багато
мріяв. Всі мріють, але інші - отмечтали і почали влаштовувати своє
життя...підручними, так скажемо, засобами. Митька перетворився в самого
безглуздого, безнадійного мрійника - дорослого. Життя ліниво жувала його
мрії, над Митькой сміялися, а він - із завзятістю незнищенним
мечтал.Только навчився приховувати від людей свої мрії. А мрії - одна
химерні іншого. Ось, припустимо, він дізнався одну травичку... Травичка
так собі, непоказна, майже всі знають її, але ніхто не знає, що цієї
травичкою можна лікувати... А Митька знає. Він ночами, щоб ніхто не
бачив, збирає з ліхтариком цю травичку, наполягає і лікує направо і
наліво... Славу Митькові співають велику, подейкують, не відлити йому ще
за життя золотий пам'ятник в зростання. Митька тільки криво
посміхається на цю затію. І нагадує людям, як вони сміялися над ним.
Лис хитрий і підступний ми прл це дізналися тоді коли він вирішив обманути звірів лісу
Ленивий хлопець,який потим став гарним и розумним
Патріотизм - величний вияв нескінченної
<span>любові до рідного краю. </span>Він, подібно до
любові, керує людською свідомістю, заставляючи робити великі і малі
вчинки в ім'я своєї батьківщини. Патріотизм, виховує великих, сильних
людей, які здатні пожертвувати життям
заради рідної землі. Патріотизм породжує впевненість у собі, волю в
перемогу, віру в свою націю, свій народ, він перетворює звичайну людину в
безстрашну машину, яка не відчуває страху і болю, ідучи впевнено і
безстрашно до своєї мети. Тоді мета патріота стає метою усього народу.
Патріот живе у єдності зі своїм народом, він живе своїм народом, адже
життя народу стає його життям. Та нажаль у нашому сучасному
українському суспільстві кількість патріотів з часом зменшується. Багато
людей під впливом економічної кризи, соціальних недостатків починають
презирати сучасну державу. І дух патріотизму в їхніх серцях починає
повільно втухати, як маленький вогник підчас дощу. Дух патріотизму
починає перетворюватись на інший дух - дух презирства. З країни виїзджає
багато людей, юнаки шукають собі "білого білета", щоб не іти в армію, а
дух національної свідомості ледь жевріє своїм маленьким, майже потухлим
вогником. Жаль терзає мою душу, коли проходжусь по звичайному
українському місту, де значна частина населення навіть не знає
української мови, а говорить на чужому всім народам наборі слів із
різних мов, який ми називаємо суржиком. Українська культура
зайшла в тупик із якого не може знайти виходу. Українські патріоти, яких
так потребує суспільство, ніби сплять довгим сном у душах багатьох
українців, проте люди не хочуть розбудити той дух патріота, який все
більше і більше гасне у їхніх серцях, а треба було б!<span> Тоді, коли
кожен українець запалить у своїй душі вогник патріота, весь народ понесе
його у своїй дорозі. Патріотизм кожного із нас, любов до ближнього і до
країни повели б державу вперед. Та не судилося...</span>
Доброго тобі дня, Хухо-Моховинко!
Мене звуть (ім'я), я живу у (назва міста). У лісі я буваю нечасто, але дуже його люблю. У школі я дізнався про таке дивне створіння, як ти, Хуха. З тих пір кожного разу, коли я буваю у лісі або навіть у парку, я придивляюся до стовбурів дерев та моху у коріння - так мені хочеться побачити хоч одну хуху. Я бачив тебе на картинках, ти така мила та кумедна істота. про тебе кажуть, що ти добрий дух. Я б хотів з тобою потоваришувати.
Сподіваюся врешті-решт зустріти тебе.
Гарного тобі дня,(ім'я)