В середині Негору був дуже добрим але все-таки піддавався іншим людям заради багатства,адже дуже сильно любив гроші.Мабуть саме через гроші він і закінчив своєж життя.
Протягом багатьох віків, ще з самого початку свого існування, життя українців було нерозривно пов’язане з піснями. Пісні мали величезне значення для людства і супроводжували людей в усіх сферах їх життя: у свята та час розваг (весільні, різдвяні (колядки, щедрівки), купальські, русальні пісні), під час роботи (жниварські пісні), в час трауру (пісні про загиблих, обрядові) тощо. Напевне, не було такої життєвої ситуації, про яку наш народ не склав би пісні.
Щастя від щирого кохання, журба дівчини, що чекає козака з походу, біль від стосунків, яким заважали якісь зовнішні обставини (соціальний стан закоханих, відстань тощо), горе втрати, сльози матері, що не діждалася сина або загубила єдину доньку — у піснях є все і навіть набагато більше. Слухаючи їх, розумієш, що у світі, повному страждань, неможливо було вижити без пісні, і ця пісня рятувала людей, з’єднувала їх, давала їм опору і надію в скрутні часи.
Створені народом, вони існували у багатьох варіантах і виражали чисту есенцію народного досвіду — знання і уміння не однієї людини, а сотень тисяч, покладені на мелодію пісні.
Пісні супроводжували язичницькі ритуали, які ще довго жили в пам’яті наших предків, та християнські церковні обряди, до яких українці також відносилися зі значною повагою. Пісні занотовували важливі історичні події та протягом віків зберігали пам’ять про загиблих героїв. Пісні — це енциклопедія побуту, звичок і традицій. Пісні — це душа народу у відбитках безсмертних нот.
Українські пісні — це сотні історій різних людей, які вкладали цілу душу в створення пісні. Їхні долі й досі живуть в сюжетах цих пісень, переплітаються з ними…
Пісні передавалися з покоління в покоління нерозривним ланцюгом кохання — від матері до доньки, від тої — до її доньки і так далі… Вони жили у серцях людей і пам’яті народу, бачили все і про все розповідали — треба було лише правильно задати запитання.
Ці пісні — сироти, бо ніхто не знає справжніх їхніх «батьків». І одночасно вони є дітьми цілого народу, бо в них вкладена вся його душа, вся його суть.
Пісні завжди жили поряд із нашим народом, супроводжували його в горі і в радості, прикрашали життя і робили його легшим. Наша мова недарма зветься «солов’їною» — ми любимо і вміємо співати. Українці народжуються з піснею і вмирають також із нею, проносячи її через все життя.
І пливе над нивами, над степами і над морями українська пісня… І живе разом з нею український народ.
делу время ,потехе час.
эта пословица учит нас ценить время .Ведь мы часто непозволительно щедро тратим свое время на пустяки , думая , что впереди у нас его океан. А вырастаем беззаботными бездельниками , которым нужна поддержка родителей . а мы когда будем этой опорой и их радостью ?
вот пословица и напоминает , что нельзя тратить драгоценное время , отпущенное человеку на учебу и взросление . Надо каждую минуту в школе проводить с пользой . В детстве , конечно же , нам хочется гулять , играть на компе , но если правильно распределять время , то на все его хватит . если же жизнь будет вечным праздником , то она быстро надоест. учеба тоже можнт стать удовольствием , если осознпешь ее необходимость и пользу .и поможет в этом пословица :" делу время , потехе час "
Хоробра, рішуча, справедлива, вона є патріотом, наполеглива, чутлива до свого народу.
Лиса фарбованого..,.,. у цій казці
