Пробутже(и)н:'а, тепле(и)н'койі, жит:'едійал'ност'і.
Жовте листя повільно кружляло в повітрі(підмет - іменник). Воно стиха опускалося додолу, встеляючи все довкола золотим килимом (підмет - займенник).
Я вийшла в поле і почула духмяний запах рясно засаджених різнобарвних квітів.Це різнотрав'я пахло п'янким, медійним запахом.Кожен повинен ставитися з любов'ю до квітів ,щоб зів'яких не було.
Яйцчускмеинтгьшбщюз.хєждлорпавіфйяцчускмеинтгьшбщюз.хфівапролджєячсмитьбю.фівапролджє
йцукенгшщзхїфівапролджєячсмитьбю.
Павло Прокопович Глазовий народився 30 серпня 1922 року в селі Новоскелюватка (нині Казанківського району, Миколаївської області) в сім’ї хлібороба. Вчився у Новомосковській педагогічній школі на Дніпропетровщині. Після закінчення педагогічної школи у 1940 році був призваний служити в армії. Учасник німецько-радянської війни. Після війни навчався в Криворізькому педагогічному інституті, де його запримітив Остап Вишня. Письменник почав опікуватися подальшою долею талановитого юнака, подбав про те, щоб його перевели навчатися у Київ. Друкуватися почав з 1940 року. Пік популярності поета припав на 1980-ті. 1950 року закінчив філологічний факультет Київського педагогічного інституту імені О. М. Горького. У 1950–1961 роках — заступник головного редактора журналу «Перець», згодом заступник головного редактора журналу «Мистецтво». Найвідоміші збірки Павла Глазового — «Великі цяці»,»Картикатури з натури»,»Смійтесь,друзі,на здоров’я»,»Сміхологія. Посібник для всіх, кому любий сміх». Павло Глазовий лауреат премії імені Остапа Вишні в 1988 році за книгу «Сміхологія». Жив у Києві на вулиці Льва Толстого, 25. Помер 29 жовтня 2004 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.