Ответ:Твір Івана Капенко-Карого "Мартин Боруля" вразив мене своєю правдивістю та комічним підьекстом.Взагалі,добре,що драматург зобразив не трагічне становище головного героя,а те, як він з нього намагався вийти,і це було смішно.Мені здається,людям інколи подобається читати про щось, що дуже віддалене відіхнього реального буденного життя.
По-перше,Мартин наївно сподівається,що його спадков права як шляхтича будуть відновлені та підтверждені,тому заздалегідь готується до життя у вищому світі.Ми бачимо,як старанно Мартин вчиться,як прагне стати дворянином.
По-друге,та родина не розділяє його інтересів.Аристократи дуже рідко приймають у своє коло того,кого вважають нижче за соціальним статусом.Саме тому вони не довіряли Трандалєву,якого сам Мартин вважав святим.
Сьогодні також достатньо людей,які ладні віддати все заради досягнення своєї мети,і часто ця мета не набагато благодійніша,ніж була у Мартина Борулі.
Остап и Соломія - главные герои!
«Характеристика образу Льоньки із повісті В. Близнеця «Звук павутинки» Шкільні твори
<span>Дитинство — це прекрасний час, коли серце відкрите для нових почуттів, душа — для нових вражень. Таким цікавим, безмежно таємничим, непізнаним видається навколишній світ головному горою повісті В. Близнеця «Звук павутинки». У кожної речі в хаті є своя історія, свій голос, свій характер. А що вже говорити про річечку, ручаї, хмари, дерева, листя на них, увесь той багатоголосий народ жаб, риб, комах, мурашок, метеликів! Будь-який їхній порух — це вияв великого життя природи, який тільки треба побачити — і ти пірнеш у країну пригод і мрій. Саме такими невтомним і уважним спостерігачем був Льонька.
Головний герой твору – хлопчик Льонька з його мріями та фантазіями.
</span>
Незбагненна і дивна краса навколишнього світу! Вона має надзвичайні чари, що захоплюють душу і підносять її високо-високо над світом. Відчуваючи вічність і разом з тим крихкість неповторного земного буття, проймаєшся великою любов’ю до нього, бо знаєш, що саме на цій землі ти з’явився на світ.Дивне і вічне почуття своєї невіддільності від місця, де народився та провів дитинство, і зветься любов’ю до Батьківщини, до рідного краю.А тому саме з дитинства ми повинні показати дітям красу оточуючої природи, вчити бачити її в усьому — навесні і влітку, восени і взимку, у першій весняній квіточці і пожовклому осінньому листочку, у крапельці літньої роси і у легкій, мов порошинка, сніжинці. Треба відкрити дитячі серця для почуттів, аби вони відчули радість буття, щоб захоплювались, раділи, що живуть на цій землі, щоб були горді від того, що в нас така багата і барвиста мова, така ніжна і крилата пісня, така щира і добра душа.
Весна
Сонечко пригріло, стаяли сніги,
Кригу розтопило, збільшились бруньки.
В лісі все ожило, пролісок розквів,
Анемон і крокус землю розбарвив.
По лісах, по луках, чути гомін, спів
Прилетівших з півдня радісних птахів.
Прилетів лелека до свого гнізда,
Соловейко в гаю нам співа "Весна!".
Я сама в 4 класі складала. Це не з інтернету, не бійся, можеш переписувати))