Я вважаю,що для цього треба обдумати сам сенс свого життя.Треба сісти за стіл, взяти чистий лист та ручку,почати придумувати собі будь які цілі,хобі.Також треба подумати,чого тобі не вистачає.Ще бажано познати себе та своє Я. Із цього всього безпосередньо виллється сенс життя.
1) Рассказ о роде Судаков.Нападение татар на село. 2)Побег Павлика. 3)Среди казаков был брат Петр 4)Татарский кош разбит. 5)Главарь Мустафа в плену 6)Освобождения пленников - спасивчан и отца Степана 7)Анна в неволе. 8)Смелый поступок Павлика. 9)Опасные странствия на поиски сестры.10)Встреча с долгожданной сестрой. 11)Между свобода и смертью. 12)<span>Возвращение в Украину.
Очень интересный рассказ всем советую!</span>
"Я доведу тобі, що ти даремно пропадаєш тут цілими вечорами. За один вечір я..."
<span>Великий син українського народу,
геніальний поет, мислитель, революціонер-демократ Тарас Григорович
Шевченко, як художник займає одне із самих почесних місць в українському
образотворчому мистецтві. Шевченко був одним із перших художників, які
прокладали новий реалістичний напрям, основоположник критичного реалізму
в українському мистецтві. Загальновідомо, що Шевченко був одним із
зачинателів і першим видатним майстром офорту у вітчизняному мистецтві.
Сам він прекрасно володів всіма відомими тоді засобами графічного
зображення.
Обдарований від природи хлопчина рано відчув
тягу до малювання. Ще змалку крейда і вуглинка були для нього неабиякою
радістю. Все ними малює: стіни, лави, стіл в хаті і на дворі, в себе і у
гостях. Якось прийшла сестра Катерина з панщини і не впізнала своєї
хати: візерунками розмальовані стіни, долівка і навіть призьба. Хлопець
любив зображувати птахів, звірів, людей. Коли юний художник намалював
п’яного дяка, то був ним покараний.
Бажаючи оволодіти мистецтвом
живопису, він звертається до шляхетних дяків-живописців, які в
основному заставляють прислужувати їм. Талант художника проявився рано,
значно раніше, ніж талант поета. Якщо перші літературні спроби
припадають на 1836-1837 роки, то найбільш ранній малюнок, що дійшов до
нас і відомий під назвою “Погруддя жінки” або “Жіноча голівка” датований
самим автором ще 1830році. З цієї юнацької роботи і розпочалась
творчість видатного художника.
У лютому 1831 року на
вулицях столиці Російської імперії – Петербурга з’явилася валка
втомлених людей. Один хлопчина звертав на себе увагу тим, що незважаючи
на зимову пору, був майже босий. На одному чоботі підошва відпоролася і
була прив’язана мотузкою. Це був кріпак поміщика Енгельгарда Тарас, який
разом з іншими прибув до столиці. У Петербурзі доля Шевченка круто
змінилась. Пан вирішив мати власного кваліфікованого майстра і 1832 року
він віддав Шевченка у майстерню на навчання до одного з кращих
художників-ельфрейщиків В.Ширяєва, законтрактувавши його на чотири роки.
Перші спроби в цьому напрямі були невтішні, однак справжнє систематичне
навчання почалося в майстра і це подобалось Тарасу. У 1836 році
закінчився термін контракту, але Шевченко залишається у Ширяєва,
очевидно, вже в ролі найманого робітника-підмайстра.
Через
нестачу денного часу і заклопотаність, бажання стати справжнім
художником, змушувало Шевченка в білі ночі виходити в Літній сад і
змальовувати статуї. Тут відбулась перша зустріч Тараса із своїм
земляком – художником І.Сошенком. Сошенко зацікавився обдарованим юнаком
і вирішив допомогти художнику-початківцю на його тернистому шляху.
Сошенко дав йому поради і консультації, а потім знайомив з видатними
діячами російської і української культур (Карлом Брюлловим, Василем
Григоровичем, Олексієм Венеціановим, Василем Жуковським, Євгеном
Гребінкою),спільними зусиллями яких талановитого кріпака було викуплено з
кріпацтва.
Звільнення дало право Шевченку вступити до Академії
мистецтв. Він став одним з найулюбленіших учнів Брюллова, Тарас
переходить з класу в клас в числі кращих учнів. У малярстві він робить
дедалі помітніші успіхи. За час навчання в академії його тричі
нагороджують срібною, а потім золотою медалями за малюнки з натури і
живописні твори. Тарас мріяв поїхати в казкову Італію, щоб познайомитися
із всесвітньо відомими шедеврами малярства, скульптури і архітектури.
Та Академія послала іншого, а власних коштів на таку подорож у Шевченка,
звісно, не було. Друга заповітна мрія – повернутись назавжди в Україну.
</span>
