Он де лугами літає вона , неначе дика бджола
а як вкусить буде біда бо зовуть її оса
У книзі Юрія Винничука “Місце для дракона” все перевертається з ніг на голову: дракон зовсім не лютий і кровожерливий хижак, що поїдає пишних молодиць, а добрий травоїдний мрійник та романтик. Тішиться метеликам, пише вірші та читає Біблію. Біля його печери замість людських останків милують око доглянуті клумбочки мальв, а своє полум’яне дихання він спрямовує тільки вгору – щоб не нищити природу. А найцікавіше, що дракон, він же Грицько, пише вірші. Лише одна річ залишається незмінною: у світі й досі діють “драконячі закони”. Традиції, мислить володар, у князівстві якого миролюбно живе дракон Грицько, зобов’язують будь-що вбити дракона. Тож князівські посланці скликають лицарів із усіх усюд, проте, зібравшись докупи, відважні лицарі… роз’їхались, адже “лютий хижак” й гадки не мав з кимось боротися, щоб бува не завдати нікому шкоди. Ось така каламбурна зав’язка Винничукової повісті-казки. Далі, як за сценарієм, розпочинається підступна гра на людських, тобто на драконячих, емоціях: князь усе частіше навідується до свого буцімто друга дракона й розповідає про свої клопоти через нього. М’якосердий Грицько, він же “кровожерливий” дракон, погоджується битися з лицарями, щоб догодити князеві. “Життя володаря не варте й одного рядка поета”, – розпачливо промовляє Грицькові його наставник і вчитель, самотній старий пустельник. – “Навіщо виховував у ньому розуміння краси й добра? Навіщо зробив з нього поета? Поети так тяжко помирають, і нема їм на цьому світі місця, бо вони нетутешні”. Продовжуючи демонструвати весь парадокс того, що відбувається, автор укладає в уста дракона не менш парадоксальну прощальну молитву до Господа. Але чи принесло вбивство дракона спокій та мир у князівство? Ні, воно лише пробудило лихі інстинкти. “Що станеться, коли народові буде замало смерті змія, бо зло ним не вичерпалось? Що буде, коли він кинеться шукати й інші джерела зла? Одного дракона на всю державу замало. Де взяти ще стільки драконів, аби кожен мав кого розп’ясти? Де взяти стільки юд, аби мали на кого перекласти провину? Коли народ не має кого проклинати – сили його підупадають. Боже! Пошли нам драконів!” – роздумує автор. Доповнює ці апокаліпсистичні роздуми фастасмагорія про тоталітарне місто щурів “Ласкаво просимо в Щуроград”. Автор говорить вустами головного персонажа: “Ми народ ліриків, а не воїнів. І вже тому приречені на загибель. Народ, що не породив жодного диктатора, не може називатися нацією. Це лише юрба, об’єднана мовою, вишиванками й піснями про безсмертя. Зважте – співають про безсмертя, перебуваючи на порозі смерті!” На таких дещо моторошних думках хочемо завершити нашу оповідь. Усе інше нехай підкаже серце та прочитання пророчого “Місця для дракона” – другої книги із серії “Твори” Юрія Винничука.
<span />
РИСИ ХАРАКТЕРУ РОБІНА ГУДА Робін Гуд — легендарний благородний розбійник, який грабував жадібних багатіїв і роздавав гроші біднякам.За переказами, він діяв зі своєю зграєю в Шервудському лісі біля Ноттінгема і боровся за справедливість — грабував багатих, віддаючи здобуте біднякам Він уособлював благородство, справедливість, був захисником слабких і знедолених. Спокійний, холоднокровний Робін Гуд з палаючим справедливістю серцем став справжнім героєм для всього світу. Робін Гуд риси характеру сміливість відвага справедливість вірність благородство гордість незалежність співчуття до ближнього «Робін гордим розбійником був, Жив він не знаючи страху і веселі пісні любив» -так починає невідомий автор 15 століття баладу про Робін Гуда. У кожній з 4-х історій балади ми зустрічаємося з легендарним і відважним ватажком загону «лісових розбійників», які нападали на багатих і допомагали бідним. У першій новелі Робін позичає гроші і свого вірного зброєносця Маленького Джона збіднілому лицареві, щоб помститися жадібному абатові. У другій-хитрістю змушує шерифа Ноттінгемського пообідати з ним олениною, здобутої розбійниками в Шервудському лісі. У третій-Робін надходить на службу до короля Едуарду. І в заключній частині Робін повертається до злочинного промислу і дізнається про свою швидку загибель. Робін Гуд був дуже популярний серед народу. Гордий і незалежний, він протистоїть тим, хто користуючись своїм становищем і багатством, обманював і гнітив простих людей. Але він зберігав вірність королю і не відкидав релігію. Серед його прихильників був навіть один бродячий монах-брат Так. Родом Робін Гуд був з Локслі, а жив в Шервудському лісі. Основною рисою характеру Робіна було благородство, співчуття ближньому і непримиренність до багатства. Я б порівняла його з давньогрецьким героєм Прометеєм, який подарував людям вогонь. План характеристики образу Робіна Гуда І. Робін Гуд — герой фольклорних балад англійського народу. II. «Розбійник долею він був і рицар — у душі». 1.Портрет. 2.Риси характеру: а) розум і кмітливість; б) мужність і сміливість; в) непримиренність до ворогів; г) любов до народу; д) великодушність і щедрість. ІІІ. Турбота про долю своєї країни.
Тема: віра в майбутнє своєї нації.
ідея революції: заклик єднатися, щирою працею вiдродити матiр-вiтчизну.
жанр:вірш-алегорія
<span>основна думка: боротьба українського народу за свої соціальні й національні права.
віршований розмір:ямб.</span>
Фольклор українського народу є дуже цінним скарбом. Він формувався на протязі багатьох століть і об"єднує часи Київської Русі з сьогоденням. Долаючи різні перешкоди на своєму шляху фольклор видозмінювався і набував різних жанрових втілень. Занурившись у історію ми можемо знайти славетні думи, які звеличували переможців; повчання, що не втратили актуальності до сьогодня; легенди, балади, казки і багато чого іншого.<span> Фольклор втілює велику цінність ще тому, що найкращі твори великих поетів взяті зі скарбниці творчості народу, незмірно глибокої, різноманітної, чистої і мудрої. На основі фольклорних творів на українських землях формувалися і розросталися театри, пісенні твори і навіть художне мистецтво. </span><span> Своє ставлення до фольклору у своїх роздумах втілив великий філософ Григорій Сковорода, під час навчання він радив учням обов’язково вивчати усну народну творчість, яка найповніше зберігає скарби народної мудрості. Він наголошував на тому, що лише та людина має право на пошану, що не забува славетного походження свого і може почерпнути для себе всю розмаїтість думок народного мистецтва, зрошеного кровю і слізьми українського народу. </span><span> Я вважаю, що людина знаюча свою історію і фольклор заслуговує називатися справжнім патріотом. І що саме велике багатство знаходиться не в самомій усній народній творчості, а в тому що ця творчість зворушила у серці людини.</span>
