Ответ:
Повість М. С. “Гуси-лебеді летять” є автобіографічною.В основу твору лягли спогади письменника про власне дитинство. Сама розповідь ведеться від імені сільського хлопчика Михайлика, в якому неважко впізнати автора повісті.Письменник розповідає про свою матір, яка найбільше любила землю. Вона вірила, що “земля усе знає, що говорить чи думає чоловік, що вона може гніватись і бути доброю, і на самоті тихенько розмовляла з нею, довіряючи свої радощі, болi.
Объяснение:
Пропоную дібрати такі цитати до образу Івана Сили:
Не цурається праці, є дуже роботящою людиною:
⇒"Іван з легкістю взявся до праці, беручи на свої плечі вдвічі більше, ніж решта вантажників";
⇒"Іван розгубився. Бо, крім роботи, чесно кажучи, більше нічого не знав",
⇒"...учень після занять ходить розвантажувати вагони".
Іван уособлює найкрщі людські риси. Він чуйни, добрий, відккритий: ⇒"Іван заплющив очі. Крізь повіки пробилася сльоза і потекла по щоці...".
Іван турбувався про власне здоров'я, не вживав алкоголю, не палив:
⇒"В Івана гуло в голові, адже алкоголю він ніколи не вживав".
⇒"І взагалі, вів здоровий спосіб життя".
У наш час головний двигун всього соціуму - це гроші. Напевно, на всьому білому світі немає людини, який би не знав, що це таке. Коли ми чуємо слово «гроші», машинально в уяві з'являються папери з різними цифрами і символами. Ці «папери» дають нам можливість жити, харчуватися і одягатися. На превеликий жаль, для більшості людей, гроші стали сенсом їх життя.
Як відомо, гроші з'являються тоді, коли людина починає працювати. Ми ходимо в школу і вчитися там для того, щоб стати фахівцем і забезпечувати себе і свою улюблену сім'ю. З самого раннього дитинства, я вислуховую те , як легко жити людям, у яких багато грошей. Я розумію, що коли закінчу школу та інститут, мені потрібно буде щодня ходити на роботу. У фільмах показують замки багатих людей, їх шикарні машини і їх розкішне життя. Погоджуся, що мені б теж дуже хотілося жити також. І тоді я замислююся про те, яку роль зайняли гроші в моєму житті.
Враховуючи, що я живу в великій родині, а мої батьки прості вчителі, у нашій родині постійний дефіцит грошей. Від батьків я буквально постійно слухаю те, що немає грошей, як все погано і як чудово та здорово живеться тим, у кого є гроші. Всі навколо тільки і говорять про гроші.
Часто, перед сном, я уявляю, як я раптом знаходжу величезний мішок грошей. Звичайно, я б їх витратив на моїх рідних людей. Купив би їм все те, про що вони так все життя мріяли. І може бути тоді б вони стали помічати ще щось навколо себе, крім фінансів. Адже в світі так багато прекрасного, а люди живуть тільки розмовами про гроші.
Я завжди говорив, і буду продовжувати говорити, що щастя – це не гроші, а рідні і кохані люди поруч. Але для кого-то саме вони - єдиний шлях до щастя. Мова йде про хворих дітей, яким терміново потрібно зробити операцію, яка врятує їх крихітну життя. І тоді, між життям і смертю, цієї маленької людини розділяє тільки величезна сума грошей. Мені здається, що для цієї сім'ї найголовніше щастя в цю мить – це гроші! Тільки вони можуть врятувати їх дитини. Виникає риторичне запитання, чому в цих батьків немає їх, хоча гроші їм так потрібні? І чому в інших людей їх настільки багато, що він ними просто постійно кидаються? На це питання навряд чи мені хтось дасть переконливу відповідь.
Особисто я б хотів знайти золоту середину по відношенню до грошей.Мені б не хотілося переходити тонку грань між спроможністю і жадібністю, одурманенностью грошима.
Бла бла бла бла бла вот и всё)))))