<span>Влада золота у повісті Оноре де Бальзака "Гобсек"</span><span>"Художник, — стверджував Бальзак, — це людина, що звикла робити зі своєї душі дзеркало, в якому відіб'ється весь світ". Навіть у невеликій повісті Бальзакові вдалося показати реалістичну картину сучасної Франції, розкрити головну рису цього суспільства — матеріальну зацікавленість, владу грошей.
Безжалісність і нещадність головного героя повісті "Гобсек", чиїм ім'ям її названо, вражають. Ім'я Гобсек стало загальновживаним, коли йдеться про скнар.
Замолоду холодний та скупий Гобсек був людиною життєлюбною, наділеною природним прагненням самоствердитися в житті. Але, переживши багато страшних випробувань, зазнавши голоду, злиднів, потоптаного кохання, спокуси великих грошей, герой повісті став холодним, черствим здирником, нагромаджувачем багатства.
Гобсек має витончений розум, сильний характер, він чудовий психолог. Та все ж таки всі його таланти спрямовані лише на одне — накопичення грошей, багатства. Зваживши весь свій життєвий досвід, уже немолода людина, герой повісті дійшов до розуміння того, що "з усіх земних благ є тільки одне, щоб людина прагнула його. Це золото!"
Позичаючи гроші під величезні проценти, він фактично грабує людей, принижує їх морально і стає володарем їхніх доль. Гобсеку не потрібна політична влада — йому досить влади лихваря.
Будучи багатою людиною, сам Гобсек живе в неохайній кімнаті, пішки ходить до своїх кредиторів, погано харчується, мерзне на вулиці, бо одежина бідна та слаба. Весь його зовнішній вигляд викликає жах і відразу.
Таким чином, відбувається еволюція героя як особистості: з людини життєрадісної, волелюбної, з розвинутим естетичним смаком він перетворюється на здирника, потворного лихваря. Інтелектуальна людина, всю свою талановитість Гобсек спрямував на фанатичне накопичення багатства, бо вважає, що почуття внутрішньої свободи, безпечне існування, повагу та незалежність дають тільки гроші.
Останні часи життя Гобсека. У каміні палають гроші, плавляться золоті злитки, будинок пронизаний сморідом від зіпсованих продуктів, скрізь нагромадження меблів. Вірний своєму принципові безпристрасності, він нічим цим не користувався^'
Старий лихвар помер. Жага до збагачення лишилась. Чи не так? </span>
Тільки на рідній землі щастя можна знайти. Тому що тільки на нашій рідній землі ми відчуваємо себе щасливими, єдиними, коханими. Ми розуміємо що ні за що на світі не проміняли б шматок рідної землі, на гектари чужий. На твоїй батьківщині народилися твої діди, і прадіди. Ти зобов'язаний захищати нашу землю від ворогів, і чужих людей. Люби рідну країну, як свою маму. Люби так, як в останній раз. Люби так що б до кінцяІ пам'ятай наш народ витримає все, ми сильні, ми єдині, ми вистоїмо. та помі щастя близько, потрібно тільки руку простягнути
Добров цьму творы проявляэться тим шо дядько не залишив климка а забрав його до себе а зло те шо його дядька вбили вуглем а потым його самого вбило попаданям автоматноъ черги в груди
<span>Народ Шевченка не забуває і ніколи не забуде.Цим висловом можно сказати про велику людину Тараса Григоровича Шевченка.Він був поетом,художником и всегранно розвинутою особистістю.Яка дала нам невичерпне джерело знань.Яке користуется популярністю й дотепер.В його поезії була вкладена душа и любов до Батьківщини.Яку він любив більше життя.В його віршах є щось неймовірне , таке що кожного пройме до глибини душі.(Не критикуйте сильно я старался чем смог тем помог)</span>
