<span>Серед мужніх воїнів особливе місце у «Слові...» посідає образ Ярославни, </span>який приваблює читачів своєю ніжністю і глибоким ліризмом. Дізнавшись про поразку русичів і полон чоловіка, Ярославна виходить на путивльський вал, плачучи, звертається до сил природи (вітру-вітровію, Дніпра-Славутича, світлого і трисвітлого сонця), щоб ті допомогли Ігорю. Княгиня ладна полинути зозулею на край світу, аби витерти милому «кривавії рани на дужому його тілі». Ярославна турбується про визволення не лише свого чоловіка, а й про воїнів-русичів, які потрапили в полон. Отже, цей образ вражає нас не лише глибокою жіночою відданістю, вірністю, а й благородством людської душі.
<span> В образі Ярославни змальовано реальну історичну особу — дочку галицького князя Ярослава Осмомисла Єфросинію. До Цього образу, який став символом вірності та кохання, зверта¬лися і звертаються у своїй творчості багато митців. Переспіви «Плачу Ярославни» зробили Тарас Шевченко, Маркіян Шашкевич, Павло Тичина та інші поети.</span>
<span>
Образ Руської землі у творі персоніфікований. Автор захоплюється її безмежними просторами — опис подій у різних кінцях Русі, що відбуваються одночасно: «Коні іржуть задзвенить слава в Києві. Труби трублять в Новгороді — стяги в Путивлі...». Глибоким патріотизмом сповнені слова, які кілька разів повторюються у «Слові...»: Руськая земле, уже за горами єси!»
</span> Явища природи у «Слові...» одухотворені, рослини, звірі й птахи разом з героями живуть, сумують. Коли Ігор потрапив у полон, «никне трава жалощами, а дерево з тугою к землі приклонилось». Річка Донець допомагає руському князеві визво¬литися з неволі, охороняє його від небезпеки.У поемі поєдналися християнські та язичницькі мотиви, у яких відбилися стародавні вірування наших предків, імена язичницьких богів (Дажбог, Хоре, Стрибог, Велес), східнослов'янські міфологічні образи (Обида, Жля, Карна). У кінці твору згадано і християнського Бога, який показує Ігореві шлях із землі Половецької на землю Руську.<span>
«Слово...» тісно пов'язане з усною народною творчістю, що засвідчують народнопоетичні засоби. З фольклору запозичені автором постійні епітети: сірий вовк, сизий орел, чорна хмара, синє море; порівняння: кричать теліги опівночі, мов лебеді сполохані. Зближує «Слово...» з народною піснею вживання тавтології: труби трублять, мости мостити, ні мислю помислити, а плач Ярославни нагадує пісні-голосіння.</span><span>
Часто для означення того самого явища використовується певний образ, що стає символом. Так, зозуля — символ охопленої тугою жінки; ворон — символ горя, нещастя; сокіл — символ доброго молодця, витязя; сонце, місяць — символи князів руськ.</span><span>За ідейно-художніми якостями «Слово...» не поступається найвидатнішим прадавнім пам'яткам німецької, французької, іспанської, грузинської літератур. Зміст поеми актуальний і в наш час, бо підносить глибокопатріотичну ідею єдності, монолітності народу.</span>
Красиві слова і красиве ділоСеред поля стоїть маленька хатинка . Її побудували , щоб у негоду люди моглисховатися й пересидіти в теплі .Одного разу серед літнього дня захмарило , пішов дощ . А в лісі в цей час булотроє хлопців . Вони сховалися в хатинці й дивилися , як з неба ллє , немов з відра .Коли це бачать : до хатини біжить ще один хлопчик . Незнайомий . Мабуть , зіншого села .Одежа на ньому була мокра , як хлющ . Він тремтів від холоду .І ось перший із тих хлопців , що сиділи в усьому сухому , сказав :- Як же ти змок на дощі ! Мені жаль тебе …Другий теж промовив красиві й жалісливі слова :- Як страшно опинитися в зливу сере5д поля . І я співчуваю тобі …А третій не сказав ні слова . Він мовчки зняв із себе сорочку й дав її змокломухлопчикові . Той скинув сорочку й одягнув суху .<span>Гарні не красиві слова . Гарні – красиві діла
</span>
Твір на тему "Актуальність "Слова про похід Ігорів" у наш час" можна скласти так: «Слово про похід Ігоря» - твір давньої літератури.
Проте його актуальність не згасає і до сьогоднішнього дня. Основною ідеєю твору
є ідея соборності, єдності. Великий час землі Київської Русі знаходились у
розбраті. Проте та держава буде міцною, яка має цілісність. У творі пролунала
думка про те, що єдність – запорука успіху будь-якої держави.
<span> На сьогоднішній день землі України розшматовані.
Саме тому твір є актуальним і сьогодні. Якщо усі ми згуртуємось, то
у єдиному пориві переможемо ворога. Окрім цього твір навчає патріотизму. І тепер не кожен усвідомлює, наскільки важливо любити свою
матінку-землю. Теми, які стосуються держави, ніколи не перестають бути актуальними. Лише перед обличчям небезпеки, під час набігів половців, Ігор
усвідомив важливість єдності. То ж і нам зараз, у скрутну годину, варто
замислитись над цими ж питаннями. </span>
Лисиця-сестриця
пішла до криниці
набрала водиці,
та й ну до киці
в гості зібралася.
Дати їй медку,
дати їй водицю,
щоб задоволена лишилась.
Не сильно получилось, настроение не сильно((