<span>За непосидючу вдачу, схильність до витівок хлопчика прозвали на вулиці "халамидником", тобто бешкетником, розбишакою. Це не значить, що людські настрої, емоції чи переживання випадають з поля зору письменника. Між цими двома хлопчиками ніби постійно відбувається змагання, але тільки з боку Толі, бо Федькові немає необхідності підтверджувати свій авторитет. Добро і зло в житті дитини. Ці риси вдачі Федька письменник розкриває через його вчинки, зокрема поведінку у винятковій ситуації, коли панське дитя Толя також опинився на крижинах, копіюючи Федька, і провалився під лід. І спокушає якраз у такий момент, коли ні одному чоловікові в голову б того не могло прийти» з шанобливий до батька; «…якби зачепили його тата, зразу б грубості почав говорити, а то й битись поліз би» и спритний; «Ловкий хлопчак», «жилаве, чортове хлопча. Наче він йому товариш», «…кричати на вулиці не личить благородним дітям…» г брехливий; «Неправда! «Але крижину в цей час підбило до берега і Толя, як стріла, вилетів з неї». Але Федько щоразу "спокушав" Толю своїми вчинками на нетипову для цього делікатного хлопчика поведінку. Можна зачитати уривок від слів: «Толя аж задихався…» і до слів «…тихенько став плакати». «…Чуб йому стирчком виліз з-під картуза, очі хутко бігають», «руки в кишені, картуз набакир, іде, не поспішає». Та в нього є чому вчитися не лише дітям, а й дорослим.</span>
Це так само коли ти йдеш вгості і даруєш подарок людині який не тобі подобається а що любить ця людина до якої ти йде ш в гості
Понимаю так,что,если человек глух к твоим просьбам и равнодушен,то бесполезно пытаться до него достучаться.Он не отреагирует,не откликнется.
Но,стихотворение Цветаевой о другом.
Деревянные домики старой Москвы,тихие уютные улочки,их осталось так мало.
Домики идут на снос,вместо них строятся современные большие дома.
А Цветаевой неуютно в новой Москве,как,впрочем,и в новой жизни.
Тоска по прошлому,трагизм восприятия нынешнего,ностальгия-вот всё то,что переживает поэтесса,и мне её искренне жаль.
Я был в одной стране. Там царствует любовь. Хоть ей не строят храмы. Детей не заставляют петь хвалу. Там просто любят. Медленно и скромно. Наивно и немножечко смешно. Обыденно – ведь там не представляют, как можно жить, не ведая любви…
Я знаю, у всех мечты Иначе нельзя.
Экспозиция намечает исходную ситуацию (время и место действия, состав, взаимоотношение персонажей) и подготавливает восприятие читателя.
Завязка создаёт конфликты, углубляющиеся в процессе дальнейшего развития действий, вплоть до развязки.
Развитие действий (Странно, что в списке твоих слов не представлен этот термин. Ведь он тоже составляет литературное произведение. На всякий случай распишу и его). Развитие действий– события вытекающие из завязки. Постепенно конфликт обостряется, а противоречия между действующими лицами углубляются и обостряется.
Кульминация– момент наивысшего напряжения сюжетного действия, после которого оно движется к развязке. Кульминацией может быть решающее столкновение героев, переломное событие в их судьбе или ситуация, максимально полно раскрывающая их характеры и особенно ярко выявляет конфликтную ситуацию.
Развязка начинается с момента завершения переворота в судьбе героя и заканчивается победой или поражением последнего.
