Щодо особистих якостей, то Іван – справжній народний ідеал героя. Прототипом образу Івана Сили стала реальна людина — Іван Фірцак або Кротон. Він довго виступав із цирком, і своїми дивував всіх своїми силовими номерами. Неймовірно сильний, витривалий і, водночас, надзвичайно добрий, по-дитячому щиросердий. Тому не варто деяким гострословам називати літературного Івана Силу «Іваном-дурником», адже доброта і щирість – це риси, притаманні українській ментальності, хоча для когось це, можливо, є проявом слабкості та недалекоглядності у нашу цинічну добу. Після кожного двобою Іван щиро переживає за супротивників, шкодує навіть бика з іспанської кориди. До речі, до реального Івана Сили завжди тягнулися люди. Його любили за товариськість, гумор.
Сучасний робін гуд , чи залишилися такі , всім відомо що робін був хорошою людиною відбираючи гроші у багатих і віддаючи їх біднимІ виявляється ще залишилися сучасні робін гудиУ німецькому місті Брауншвейг завівся таємничий чоловік , який залишає людям гроші , і до цих пір ніхто не знає хто це делает.С кінця минулого року вже було залишено багато конвертів з сумами , що доходять до 10 тисяч євро , а загальна сума пожертвувань цієї людини склала неймовірні 200 тисяч евро.Он вже допоміг хоспісу , жертві грабежу , різним благодійним організаціям , а також родині хлопчика -інваліда. Конверти з грошима залишалися в богослужбових книгах в церквах , під килимками і в поштових скриньках . Деякі кажуть , що це якийсь переможець лотереї , інші думають що цей хтось отримав величезний спадок . І хоча точно нічого не відомо , ця людина підноситься як сучасна реінкарнація Робін Гуда , правда поки невідомо , грабує чи він багатих або ж дає гроші зі своєї кармана.Пожертвованія супроводжуються вирізками з місцевої газети , в яких написано про те , кому йде це пожертва . Таким чином , цей Робін Гуд і дізнається про тих, хто потребує деньгах.Жітелі міста , звичайно , дуже раді , що серед них є такі люди , а от чиновники в податковому управлінні не дуже , адже вони не отримують з цих сум жодних податкових виплат .<span>Ось така історія сталася з сучасним Робіном Гудом</span>
Шевченко за фахом на сам перед був художником,потім поетом і кобзарем.
Неоднозначне питання. У житті головного героя сталася драматична подія - померла рідна дитина. Тепер він дивиться на свої меблі наче не своїми очима. Він нібито змирився з цим, та водночас його не відпускає відчуття страшного болю за свою донечку. Батько метається, як поранений звір загнаний у клітку. Зі сльозами на очах він тримає в руках зелену чашку, яка стає єдиним атрибутом зняття інтенції божевілля. Чоловік заспокоює свою дружину, наголошуючи на тому, що в них ще народяться здорові діти. Це підлість зболеної душі і жорстокої пам'яті.
Батько мотивується виключно традицією, звичаями, морально-етичними нормами, власним емоційним ставленням до світу (і тут він належить сам собі). Суто особисте - це неусвідомленість ситуації, свого роду певна обмеженість своєї волі. Батько, як художник, відчуває неспівмірність людського і творчого. І саме це штовхає на аморальні кроки чоловіка, який, бачачи безвихідь ситуації, вибачливо звертається до своєї померлої доньки. Тобто, його одержимість, бажання пізнати життя у всій його повноті, його візуальна стратегія взяли гору над батьківським почуттям
Темы ал да кпб так вю доп да уж
