У повісті «Маруся» Квітка-Основ’яненко постійно звертався до народної творчості. Фольклорне походження має портрет Марусі, який змальований у віршах народної творчості: «Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очі — як тернові ягідки, бровоньки — як на шнурочку, личком червона, як що у саду цвіте, носочок … прямесенький, а губоньки — як цвіточки розмиють, і між ними зубоньки неначе жарнівки, як одна на ниточці нанизані». І ім’я героїні, і її зовнішність, вдача, передають народні уявлення про красу і якості людини. Особливо наголошується на тому, що Маруся «до діла невсипуща». Поетична й лірична душа Марусі щиро розкривається в коханні до Василя. Милується своїм Василечком, «як ясочка», червоніє, «як калина», тріпочиться, «як тая рибонька», — «коли б їй крила, полетіла на край світу!» Вражає щирість почуттів Марусі, коли вона звертається до батьків, благаючи не розлучати і з Василем: «Таточку, голубчику, соколику, лебедику! Матінко моя ріднесенька моя, перепілочко, голубочко!.. Не розлучайте мене з моїм Василечком.
Колись ще за давніх давен родився у сім'ї хлопець по імені Максим .Ще з народження він проявляв неабиякий інтерес до військової справи.також одного разу він будучи у віці 1 року розігнав стальну шаблю яку викував його батько.Звістка про небачану силу хлопця розлетілася по всьому селі . Невдовзі усі його почали називати Залізняк
<u>Тема</u>– зображення важкої долі двох братів-козаків, які, відправившись захищати рідний край, керуючись гординею та власними амбіціями, знехтувавши батьківським благословенням, потрапили у важке становище під час шторму; проте вчасно отямившись, були врятовані з допомогою ласки Божої. <u>Ідея</u><span> – засудження гордині, непокірності, зневаги до отчуючих та уславлення волелюбності братів-козаків.</span>