Дума о Запорожье
Есть на Днепре старинный уголок,
Где жили запорожские казаки.
Там реку преграждал крутой порог.
В степи дрожал ковыль, алели маки.
Дух чабреца и вольные ветра
Гуляли по просторам бездорожья.
Во все края от Старого Днепра
Летела чайкой слава Запорожья.
Припев:
Запорожье, дивный город
Вспомни время золотое.
Был и ты когда-то молод
И боролся за святое.
Берег левый, берег правый,
Ныне всё уже другое.
Запорожье, город славы,
Где теперь твои герои?
Там рос тысячелетний дуб-вещун –
Священное для русов древо жизни.
И пряталась в том дубе Гамаюн,
Вещая в песнях о святой отчизне.
Там солнцеликий Хорс по небу плыл,
В ночи ходил дозором с белым хортом.
А Хортица ковала ратный пыл
Казацкой несгибаемой когорты.
Припев:
Запорожье, дивный город
Вспомни время золотое.
Был и ты когда-то молод
И боролся за святое.
Берег левый, берег правый,
Ныне всё уже другое.
Запорожье, город славы,
Где теперь твои герои?
Среди полей и сказочных дубрав,
Согласно исторической прописки,
Все времена в единое связав,
Застыли славных предков обелиски.
Но кто сегодня помнит о былом,
Когда вокруг – бетонные пейзажи,
А люди, растлеваемые злом, –
Во власти актов купли и продажи?!
Припев:
Запорожье, дивный город
Вспомни время золотое.
Был и ты когда-то молод
И боролся за святое.
Берег левый, берег правый,
Ныне всё уже другое.
Запорожье, город славы,
Где теперь твои герои?
Цю мову ми, клятi москали, не розумiем.
На РУССКОЯЗЫЧНОМ сайте пишите по-русски!
1.Вступление
1.1.Н. В. Гоголь-великий русский писатель
1.2 Гоголь-знаток украинского фольклора
2.Основная часть
2.1 Вечер накануне Ивана Купала-типичный образец народного фольклора.
2.2 Предисловие про рассказ дьячка, переделанный пасечником.
2.3 Басаврюк-странный хуторянин.
2.4 История любви Петруся.
2.5 Странное предложение Басаврюка
2.6 Петро срывает цветок папоротника.
Ну и так далее....
Олекса Стороженко хронологічна таблиця 24 листопада 1806 — народився у селі Лисогори Борзнянського повіту (нині Ічнянський район, Чернігівської обл.) в сім’ї дрібного поміщика, відставного армійського офіцера Петра Стороженка. Спочатку хлопець здобув домашню освіту, а потім навчався в «благородному пансіоні» при губернській гімназії в Харкові. У 1820-х — Стороженко зустрічався із молодим Миколою Гоголем. З 1824 — протягом майже 30 років перебуваючи на військовій службі (пройшов шлях від унтер-офіцера в кінно-єгерському до поручика драгунського полку, а згодом став старшим офіцером у штабі кавалерійського корпусу). 1828–1829 — брав участь у російсько-турецькій війні , 1830–1831 — брав участь у придушенні польського повстання 1849 — брав участь у поході в Угорщину, був контужений. 1850–1863 — служив чиновником для особливих доручень при київському генерал-губернаторі Дмитрі Бібікові. 1857 — на сторінках російських журналів і газет з’явилося ім’я О. Стороженка як автора роману з української старовини «Брати-близнюки». 1861 — став відомим і як україномовний письменник, його доробок друкували в журналі «Основа». 1863 — у Петербурзі вийшли «Українські оповідання» у двох томах, які О. Стороженко написав ще в 1850-х рр. 1864 — О. Стороженка перевели в польсько-литовський край — м. Вільно. 1868 — вийшов у відставку у ранзі дійсного статського радника, останні роки життя провів на хуторі поблизу Берестя. Тут він виконував обов’язки повітового предсідателя дворянства й голови з’їзду світських посередників. Займався садівництвом, любив полювати й рибалити. Багато часу віддавав грі на віолончелі, малював і ліпив, нагороджений медаллю Академії мистецтв. 18 листопада 1874 р. — помер О. Стороженко на своєму хуторі. Похований у м. Бресті.
Скажи, будь ласка, автора
Козаки посхоплювалися, як тільки на світ стало заноситися. Вони помолились і взялися ховати вбитих товаришів. Яма вже від учора була готова. Позносили козачі трупи й поскладали рядком. Кожен попрощався з товаришем. Один козак прочитав над трупами молитву, і тепер їх обережно складали на дно ями, так обережно як мати кладе скупану дитину в колиску. Біля кожного поклали його зброю, перехрестили і почали мовчки жменями насипати землю. Кожний козак укинув бодай грудку землі