На відміну від БатьківщИни, яка означає країну, у якій ви народилися, бАтьківщина (пишеться з малої букви) означає місто, вулицю, дім, де ви народилися і живете.
Тобто, бАтьківщина - поняття, менше за БатьківщИну.
Школярі обережно спускаються з високої гори.
Заквітчалися луки різнобарвним цвітом.
Вирує навколо золота осінь.
Розчервонілися соковиті плоди барбарису.
Червонясте,золотисте,опадає листя з клена.
Дієслова в теперішньому і простому майбутньому часах (доконаного виду) однаково змінюються за особами й числами. За характером особових закінчень дієслова поділяються на першу, другу та архаїчну дієвідміни.
До І дієвідміни належать дієслова, які в закінченнях усіх осіб, крім 1-ї особи однини і 3-ї особи множини, мають є (на письмі — також є), а в 3-й особі множини — закінчення -уть (на письмі — також -ють): кажеш, каже, кажемо, кажете, кажуть; зуміє, зумієш, зуміємо, зумієте, зуміють.
До II дієвідміни належать дієслова, які в закінченнях усіх осіб, крім 1-ї особи однини і 3-ї особи множини, мають и, і (на письмі — ї), а в 3-й особі множини — закінчення -ать (на письмі — також -ять): мовчиш, мовчить, мовчимо, мовчите, мовчать; склеїш, склеїть, склеїмо, склеїте, склеять.
В українській мові немає таких дієслів, що в якихось формах належали б до 1 дієвідміни, а в якихось — до II: якщо дієслово в будь-якій особовій формі має закінчення І дієвідміни, то й у всіх інших формах матиме звукову характеристику цієї дієвідміни; те саме стосується й дієслів II дієвідміни.
<span>Отже, дієслова 1 та II дієвідмін на письмі мають такі особові закінчення: </span>
<span><span>ЧислоОсоба1 дієвідмінаII дієвідміна</span><span>Однина1-а 2-а 3-я-у, -ю -еш, -єш -є, -є-У, -ю -иш, -їш -ить, -їть</span><span>Множина1-а 2-а 3-я-емо, -ємо -ете, -єте -уть, -ють<span>-имо, -їмо -ите, -їте -ать, -ять<span>
</span></span></span></span>
Много но я думаю разберешся
Перед кожною людиною рано чи пізно стає вибір – ким стати? І переді мною зараз теж постало таке питання. Я дуже довго думав ким мені стати, так як у світі багато важливих професій. Наприклад, лікар – дуже важлива професія, бо без цих людей ми не змогли б поправити собі здоров’я; швачка, без неї ми б ходили в некрасивому одязі, якби вона взагалі у нас була; кондитери, без яких у нас не було б хліба та іншої випічки; військовий, на мою думку, майже найголовніша професія, тому що без нього нас нікому було б захистити. Але зараз – 21 століття, і я вибрав професію, яка відповідає цьому сторіччю – програміст.
Людина, що вибрала цю професію повинна багато знати про комп’ютери та комп’ютерні технології. Я вибрав її тому, що вона підходить мені за тими характеристиками, якими, на мою думку, повинна відповідати моя професія.
По-перше, у наш час хороший заробіток – це один з головних критеріїв, за якими потрібно вибирати професію, а заробіток у програміста, навіть якщо він безробітний, буде хорошим і постійним, оскільки майже в кожній сім’ї є комп’ютер, а, отже, у багатьох з них виникнуть несправності, які вони самі не усунуть. По-друге, ця робота мені дуже подобається, і я готовий вивчити все, що пов’язано з нею. Це були «плюси» цієї професії, але є і «мінуси». Людині, якщо вона програміст, доводиться багато сидіти за комп’ютером, так як це шкідливо. Мені, так як я вибрав це професію, доведеться багато вчити нового про комп’ютери, бо в школі дуже мало викладається предмет інформатика. Але мені мало знати про програми, я хочу так само навчитися розбирати і лагодити комп’ютери, вміти міняти деталі.
Що б стати програмістом мені потрібно добре закінчити школу і вступити до університету. Тому я більше став приділяти уваги навчанню і намагаюся отримати атестат якнайкраще. Я докладу всіх зусиль щоб стати програмістом.
