Можливо з першої цеглини чи навіть тієї людини, у голові якої з’явилася лише миттєва маленька ідея створення.
Процес потребує часу. Проходять роки. Ну ось, приміщення готове, і гомосапіенс, у голові котрого колись зростала маленька ідея, плескає у долоні – задоволений. Швиденько біжить до майстрів, замовляє табличку із назвою, номером школи .Ще ж необхідні парти, стільці, дошки, підручники .
Отож, плюс рік, нехай два – усе є! Нрешті!!! Але чомусь, все одно чогось не вистачає...Чого ж?! Дітей! Ось, насправді, з чого починається будь-яка школа! З того золотого дзвонику, що несе у своїй крихітній ручці першокласник! Радісний сміх, солоні краплинки в кутиках очей сентиментальних батьків, шелест яскравих ароматних букетів, цукотіння дитячих пантофлів – усе це є тим чарівним прологом, що веде у таємничий світ під назвою «Школа».
Школа, як окрема істота, що має свій вік, память, дух і навіть настрій. Вона не нарікає на упертість своїх старих дверей, луплення стін чи скрипучу підлогу, у неї усе бездоганне! А бачили б ви її у сонячні дні! Яка вона сповнена тепла і світла, що аж самому кортить іти шкільними сходами з усмішкою, до вух натягненою, пристрибуючи! Навіть, якщо на вулиці негода, школа залишається спокійною і врівноваженою. Її дух, запах життя , рух і розвиток надихають колористику класів і коридорів різнобарв’ям, і це одразу відчуваєш, ступивши на поріг.
Це все , що вдалося знайти на мій погляд в інтернеті .
1.Альона була впевнена в своїх діях, вона виконала всі завдання, якщо щось не правильно виконано вона не переживе.
2.коли альона підійшла до дверей, вона відчинила їх дуже повільно, але раптом вони заскрипіли.
3.вона йшла бистро та впевнено,так що Андрій не міг їх наздогнати,та наче сама доля призупинила ії.