Відповідь:коли на свята жителі Спасівки збиралися гурто і співали.
Пояснення:
<span>З дитинства Леся Українка любила історію. її приваблювала доба мужніх воїнів, лицарських турнірів. Але більш за все вона поважала силу духу, справедливість. Тому її цікавили не таємничі принци й королівни, не пихаті переможці, а ті, хто навіть під загрозою емер ті не хотів здаватися. Можливо, саме в них вона вчилася великої мужності, яка потім так потрібна була їй у житті, щоб боротися з власною недугою та різними негараздами. </span>
<span>Поезія "Молюсь і вірю. Вітер грає.." Максима Рильського
За жанром: вірш-рефлексія
*відтвореноєдність ліричного героя з природою, пройняті життєрадісністю, вишуканістю почуттів.
Композиція: монолог
Оповідь веде ліричне "я", яке звертається до "ти" і до "іншого".Внаслідок якого виникає діалогізм. Художнє обрамлення його допомагає відтворити сонцелюбну вдачу героя, його захоплення голубами "ясної" вроди. Голуб символізує: любов і вірність; плодючість і життя; виступає алегорією життя людини.</span>
Кобзареве слово "живе"
На мій погляд, кобзареве слово дійсно "живе", причому у двох сенсах одночасно. По-перше, поезії Тараса Григоровича Шевченка - нашого Кобзаря - є живими, бо беруть за душу. Героям його віршів завжди співчуваєш. Читаючи поезії Шевченка, я ніби чую голос самого Кобзаря - людини, яка дуже любила свій народ і прагнула кращої долі для нього. Образи шевченківських поезій теж живі: легко повірити, що він писав про реальних живих людей.
По-друге, хоча поезії Шевченка були написані більше сторіччя тому, кобзареве слово досі "живе". Багато чого змінилося в України з тих часів, коли жив і творив Кобзар. Багато з того, про що він тільки мріяв, стало реальністю. Але Шевченка досі читають і перечитують, йому зводять пам'ятники, його ім'ям називають школи та вулиці. Майже в кожній родині на книжковій полиці стоїть "Кобзар" - збірка поезій Тараса Шевченка. Його будуть читати і через сто, і через двісті років, тобто його слово - живе і ніколи не помре.
