Рік написання: 1979. Літературний рід: ліро-епос. Жанр «Маруся Чурай»: історичний роман у віршах (визначення Л. Костенко). Тема «Маруся Чурай»: зображення нещасливого кохання Марусі та Грицька в поєднанні з широкою картиною життя України XVII ст. Головна ідея: незнищенність українського народу (особистості з багатим духовним світом), глибока віра в його (її) духовну силу і могутність. Головні герої «Маруся Чурай»: Маруся Чурай, Гриць Бобренко, полковий обозний Іван Іскра, полтавський полковник Мартин Пушкар, козак Лесько Черкес, Галя Вишняківна, війт Семен Горбань.
1. Де лелека водиться, там щастя родиться. - Що родиться там, де лелека водиться? Щастя.
2 Час - не кінь: не підженеш, та й не зупиниш. - Що не підженеш і не зупиниш, як коня? Час.
3. Учорашньої води не доженеш. - Що не можна догнати? Учорашньої води.
4. Проти віку нема ліку. - Проти чого нема ліків? Проти віку.
5.Гостре словечко коле сердечко. - Що коле сердечко? Гостре слово.
Кири́ло Кожум'я́ка<span> — образ народного богатиря-змієборця з героїко-фантастичної казки, поширеної на теренах східнослов'янських етносів з часів Київської Русі. Вперше зафіксована київським літописцем у </span>Повісті временних літ<span> під 6501 (</span>993) роком. Кирило Кожум'яка — символічне втілення богатирської сили слов'ян. Образ легендарного богатиря широко оспівано в українській літературі (О. Олесь<span>, </span>І.Кочерга<span>, </span>П. Тичина<span> та ін.).</span>
У рай потряпляли : бідні, навіжені,безпомощні,діви чесні не порочні ,сироти , ті шо людям любили допомагати ,старшина правдива,тобто люди всякого завіту , По білому єсть кілько світу ,Которі праведно жили .
Художні засоби в поезії.
Риторичні оклики:«Як він ішов!»«З шаленою радістю на виду!»«З гімном вулканним без музики й слів!»«Натхненно творив ходу!»
Риторичні запитання: «Що там?»
Метафори: «струменіла дорога», «далеч... текла», «співали ноги», «тиша музику берегла»; «планети грядуть на орбиті».
Епітети: «жадібні очі», «шалена радість, щастя», «сміхом гарячим», «полускана земля», «співчувати убого», «чужа біда».
<span>Повтори: «Як він ішов!», «З шаленою...», «І ніхто...»</span>
