У 1978 році під час концерту, присвяченому 30-річчю існування Ізраїлю, Барбра Стейзанд влаштувала онлайн-дзвінок з Голдою Меїр, розпитуючи, як та встигала поєднувати пост прем’єр-міністра країни та домашні клопоти звичайної жінки. Та для нас ця мила бесіда цікава тим, що одразу дві ці культові жінки пов’язані з Україною.
Ти любиш працювати за комп’ютером?
- Я сиджу за ним цілий день.
- А ти знаєш, скільки часу можна за ним працювати?
- Скільки?
- Дітям можна працювати не більше двох годин.
- А чому так мало?
- Ти не помічаєш, але він шкодить твоєму здоров’ю. Втомлює очі.
- Так. Лікар сказав, що мій зір погіршується.
- А ще комп’ютер забирає у тебе багато часу.
- Так. Час летить дуже швидко. Іноді я забуваю зробити домашнє завдання.
- Та й спілкуєшся ти менше. Можеш втратити друзів.
- Невже? Це погано.
- Бачу, що ти мене зрозумів.
- Так. Дякую за добру пораду. Сьогодні я не сидітиму довго за комп’ютером. Краще піду провідати Андрійка. Бувай!
- Бувай!
Моє перше слово.
А для неї знову
Милозвучноллється
А квітками вється
Незнаю как насчет видно не видно если будет плохо видно скажете
Як ніде зв'язок минулого з сьогоденням простежується у Чехова.
У 1904 році була поставлена п'єса А. П. Чехова “Вишневий сад”, в якій автор зображує прощання господарів з родовим дворянським гніздом. Тема ця була вже не раз висвітлена до Чехова літераторами другої половини XIX століття. У п'єсі автор торкається проблеми батьків і дітей, любові, страждання. Але головне - на прикладі долі дворянської садиби автор розглядає сьогодення і минуле всій Росії.
Центральним чином, що об'єднує героїв п'єси, безсумнівно, є вишневий сад. Для Раневської сад - це місце, де вона народилася і прожила своє життя, де жили її батьки, батьки батьків. Любов Андріївна просто не розуміє свого життя без саду, він для неї - символ минулого. Вона є його господинею і душею. До неї постійно тягнуться люди, хоча у неї, як і в інших, є свої вади, один з яких - легковажність. Вона жадає яскравою, насиченою життя, повної радості і насолоди.
<span>Раневська не до кінця розуміє, що її чекає розорення, продовжує смітити грошима направо і наліво, в той час як Варя годує всіх молочним супом в цілях економії. Любов Андріївна продовжує думати, що все життя йде як і раніше. На пропозицію Лопахина розбити на ділянки землю, здати її в оренду дачникам, а сад вирубати, вона відмовляє, говорячи, що вишневий сад згадано в “Енциклопедичному словнику”. Але головною причиною відмови є те, що загибель саду для Раневської - її загибель. Вона звикла до нього, живе ним, і вирубати сад для неї означає змінити ідеалів і життєвих цінностей. Тому вона відкидає пропозицію Лопахина і йде назустріч своєму краху (як соціальному, так і фінансового).
</span>
