1 что Глеба ты не был будет хорошо но возле мамы и родных лучше
2 что самое лучшее ко где ребенок растет он с тобой а когда вырос уходит и живет сам, поетому нужно все ценить
3 Что у каждого свои интересы и нужно ценить и радоватса тому что у тебя есть
перетворення будь-чого. Найбільш загальне поняття для процесів, що відбуваються у всесвіті.
1. (у літературознавстві) перетворення однієї форми образу на іншу, видозмінення тропа. Основа М. — є придієслівний орудний відмінок, що виконує додаткову семантичну роль при предикаті, коли суб'єкт мовлення зазнає постійних перевтілень:
Отак тая чорнобрива
Плакала, співала…
І на диво серед поля
Тополею стала (Т . Шевченко).
М. має схильність до образотворення через епізод ліричного сюжету, тоді як метафора охоплює весь сюжет, має визначальне семантичне навантаження. М. — найдавніший троп, у ній вбачається відгомін міфологічного світосприйняття, за яким всі явища трактуються взаємоперехідними: «Струнка тополя тонша й тонша,/ мов дерево ставало б птахом». Найчастіше М. вживається при дієсловах «бути», «стати», «прикидатися», «бачитися» тощо
Байрон обрав своїм кумиром Наполеона, тому що у них були гарні стосунки / йому було по душі чим він займається
Надійна, яка мешкає в сараї (столярня) Гнідих, де за стінкою жили корови — це символ села. (Степан відчував себе чужим у місті. Навіть у книжках зосереджувалося все чуже, усі небезпеки. Поступово Степан розуміє, що місто треба здобути, а не ненавидіти. А він — це нова сила, що покликана із сіл змінити місто, він має стати на зміну гнилизні минулого, будувати майбутнє. Переконаний, що має навчатись, щоб потім повернутися до села). Мусінька (Тамара Василівна Гніда), яка мешкає в кухні Гнідих. (Починає знайомитися з містом. Усвідомлює, що не повернеться до села. Степан ще не відчуває себе причетним ні до села, ні до міста. Стан «непевної рівноваги між рудим френчем і сірим піджаком». Відчуває себе самотньо. Знайомиться з усім тим, що символізує причетність до міста: тістечка, магазини, кіно, міські жінки. Зоська Голубовська, мешкає в кімнаті на Львівській вулиці, яку віддав Борис Задорожній. (Прагне увійти до міського товариства, а Зоська як спосіб зробити це. Прагнення стати справжнім городянином. Зоська — це типовий міський персонаж. Символізує утвердження Степана в місті). Рита мешкає в «Справжній кімнаті» (простора, світла й окрема кімната у великому будинку десь в новому районі). (Степан відчуває себе вже частиною міста. Він упевнений у собі. Прагне насолоджуватися всіма перевагами міського життя, компенсувати згаяний час. «Досі він любив жінок, випадково зустрінутих на його шляху, а сам ще не обирав». У стосунках з жінками він переходить від пасивного до активного вибору).
Джерело: http://ukrclassic.com.ua/katalog/p/pidmogilnij-valer-yan/2702-zhinochi-obrazi-v-romani-misto Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua
Вишню мріяв посадити Климко на могилі дядька Кирила
