Тарас Григорович Шевченко
"Ой три шляхи широкії..."
Рік видання: 1847
Жанр: громадянська лірика, зв’язок поезії з усною народною творчістю.
Ідея: засудження влади, яка руйнує щастя українців, чинить перешкоди повноцінному їх життю.
Тема: відтворення трагічного становища життя на Україні, пов’язаного з тогочасним суспільним ладом.
Експозиція: брати розійшлися з України на чужину. Зав’язка: рідні брати насаджують дерева, кущ калини як обереги на випадок лиха, нещастя. Кульмінація: страждання матері, сестри, діточок, коханої, внаслідок цього висихають насаджені ними явори, ясени, тополя, калина.
Це не все. Що знала то й написала))
Людина народилася аби захищати навколишній світ,оберігати різноманітні види птахів,рослин,тварин.Вона може ходити,стрибати,бігати,але не може одного-літати.У мене є велика мрія-навчитися літати.Я гадаю,що незабаром люди навчаться цього.Як би у мене були крила,яб облетіла увесь світ,почала подорожувати,знайомитися з новими людьми з інших країн.Напевно,кожна людина має мрію мати крила.І ця мрія обов'язково здійсниться!
Це означає подивитися в осі своїм страхам, пересилити себе і зробити перші кроки до вирішеня проблеми так щоб страх зник.наприклад :боятися висоти-стрибнути з парашута і .т .д.
Автор Боднарчук!
1. Розповідь дядька Андрія.
2. Пустились в дорогу.
3. В морі на кораблі.
4. Далі в дорозі.
5. Пересіли на вози.
6. Життя у лісі.
7. Надія в майбутнє.
Ніколи не вірив Андрійко в існування Золотої рибки, поки сам її не впіймав. Коли на гачку зблиснув проти сонця малесенький карасик, Андрійко навіть розсердився, і чого б то такій дрібноті за гачок хапатися. Але тільки карасик опинився у Андрійковій руці, як заговорив:
- Відпусти мене, хлопчику, в річку, а я виконаю твоє бажання.
Оторопів Андрійко з подиву, проте відразу запитав:
- А чого це тільки одне бажання? Рибки в усіх казках виконують аж по три.
- А я ще зовсім маленький, – зажурено мовив карасик, – і не вмію так багато.
Андрійко розсміявся:
- З маленького виросте великий.
Набрав Андрійко у бляшанку води і поніс рибину додому в акваріум.
Доглядав хлопчик за карасиком довго, більше року, бо мав багато бажань: відмінником стати не відмовився б, про скутера мріяв і в Африці побувати хотілось і на Північному полюсі. Але карасик не ріс і весь час був дуже сумним, а згодом просився у рідний ставочок і зовсім говорити перестав.
Андрійко і сердився, і благав, але нічого не допомагало. Вирішив нарешті хлопчик віддати карасика котові Рудику. Рудик ласо поглянув на рибку і вже хотів зїсти, але Золотий карасик замуркотів і замявкав по котячому. Рудик аж присів з подиву, та все зрозумів і у відповідь теж щось м’якнув, делікатно взяв карасика зубками, відніс у ставочок. А повернувся звідти вже не рудик, а лев Рудь Рудович. Мрії збуваються, але не для всіх і не усі.
