<span>Далеко від рідної землі А. Лісовська виявила риси характеру, притаманні українцям.
На
недосяжну, здається, висоту вона зійшла завдяки винятковій силі волі,
мудрості, знанням, набутим наполегливою працею (працьовитість - одна з
найвиразніших рис українців!), літературному й музичному обдарованню.
Майже сорок років Роксолана потрясала безмежну Османську імперію і всю Європу. Це був її тріумф.
Вона
вела боротьбу за свою особистість, свою гідність, свою волю і духовно
винищила в ній перемогу. Це стало можливим тільки тому, що її боротьбу
живила любов до рідного краю, надія на неї. Любов і надія стали тим
порогом, що вберігав її особистість, не дав їй бути поглинутою
османським оточенням.
Розумом, усіма можливими
силами й засобами вона вела щоденну багатолітню, духовно виснажену
боротьбу, звертаючи свої погляди в бік України, з постійною думою про
допомогу їй.
На мою думку, Настя любила свою
країну,булла вірною їй до останнього,захищала її все життя – а це
чарівна, вірна любов до свого рідного краю.
Італійський
(венецький) посол, котрий бачив Роксоляну як султанку, зазначив, що та
пані, по народності русинка, не була гарна, але приємна. Та кожний має
своє поняття про красу. Портрет Роксоляни, котрий знаходиться в нашому
Національному музеї у Львові роботи італійського майстра, вказує, на мою
думку, що вона була дуже гарна: дуже делікатна, дуже скромна і дуже
спокійна з вигляду,- така спокійна, що успокоює навіть погляд на її
портрет.
Крім цього прегарного портрета Роксоляни,
бачив я ще один, роботи німецького артиста, на котрім крісла й буквально
весь її одяг висаджені великими перлами. В нашому Національному музеї
два її портрети».
<span>Блискуча Роксолана, прозвана в
народі “смішлива пані”, нарівні з чоловіком, Сулейманом II Пишним, стала
повноправною володаркою Османської імперії. До речі, наближені султана
всією душею полюбили свою пані. Вона наділила новими привілеями яничарів
і багаторазово збільшила їм платню.</span></span>
Образ Андрія “Тарас Бульба” цитати Зовнішність, портрет Андрія: «…два дюжие молодца, ещё смотревшие исподлобья, как недавно выпущенные семинаристы. Крепкие, здоровые лица их были покрыты первым пухом волос, которого ещё не касалась бритва».
Відношення до навчання: «Он учился охотнее и без напряжения… Он был более изобретателен, нежели его брат…» Характер: «Андрий имел чувства несколько живее и как-то более развитые… чаще являлся предводителем довольно опасного предприятия и иногда, с помощью изобретательного ума своего, умел увертываться от наказания». Володів важким і сильним характером. Юнацькі мрії: з одного боку, кипів бажаннями подвигів, але іноді любив помріяти і побродити на самоті вулицями Києва. Поведінка під час бою: «Андрий весь погрузился в очаровательную музыку пуль и мечей. Он не знал, что такое значит обдумывать, или рассчитывать, или измерять заранее свои и чужие силы». Ставлення до товариства: зрадив товаришів, побачивши голод, злидні, страждання людей охопленого козаками міста, нещастя коханої полячки. Відношення до особистого щастя: мріяв про особисте щастя. Близькість з батьками: ближче до матері, мріє про кохання, прагне до особистого щастя.
Мати до сина
- Синку , якщо тато тобі дасть 15 гривень , а дідусь 20 , то скількі буде ?
- Мені досить
1.Перше кохання до Рудченка прийшло у 1865 році, коли йому було лише 16 років. Він працював у Гадячі і закохався у панночку Олену Олексіївну. Хлопцю важко було стримувати свої почуття, але розповісти про них дівчині не наважився.
2.Своє справжнє взаємне кохання – Олександру Шейдеман, Панас Мирний зустрів у 40 років у Полтаві. Познайомилося майбутнє подружжя Рудченків на суботніх літературних вечорах у полтавського етнографа Віктора Василенка. 26- річна Олександра Шейдеман була капітанською донькою та генеральською сестрою.
3.Олександра Шейдеман проміняла багатого нареченого петербуржця на трудящого полтавця Рудченка
4.Після народження двох дітей дружина Панаса Мирного потрапила до психіатричної клініки Напади істерії стали постійними, чоловік боявся, що вони можуть перерости у божевілля. Тому змушений був відвезти її на лікування до Харкова. Там жінка провела півроку, а він молився, щоб вона була здоровою.
5.Втрата синів
У 1915 році в бою під Рівним загинув найулюбленіший син Панаса Мирного – Віктор, на якого він покладав великі творчі надії.
Згодом, у вирі громадянської війни, письменник втратив і наймолодшого сина. Все це відобразилося на здоров’ї Панаса Мирного не кращим чином. Зрештою, його серце не витримало, 28 січня 1920 року він помер від інсульту.
Доля не дала Тарасу пройти навчання на художника повністю.Він вчився уривками - в дяків, в малярів, в академії мистецтв в Петербурзі. Та не дивлячись на те - <span>картини Шевченка </span><span>на диво професійні.</span>
