Точно не знаю но вот!
Народився 2 (14 листопада) в Обухові (нині місто Київської області) в сім'ї шевця.
Старший брат Андрія — Петро Малишко — став своєрідним народним месником — Робін Гудом, який грабував комуністів і радянських чиновників, але не чіпав простих селян. 1928 року Петра Малишка спіймали, відвезли до Києва, де засудили до страти. Мати Андрія й Петра зверталася з проханням про помилування до голови ВУЦВК Григорія Петровського, але безрезультатно. Пізніше Андрій Малишко сказав про брата: «Якби я писав вірші так, як Петро — ціни б мені не було!» [1]
Андрій Малишко закінчив семирічку у рідному селі, вчився у медичному технікумі, потім — на літературному факультеті Київського інституту народної освіти. В 1932 році закінчив інститут, учителював в Овручі. В 1934–1935 роках служив у Червоній армії.
Після демобілізації переїхав до Харкова і працював журналістом у газеті «Комсомолець України», в «Літературній газеті» та в журналі «Молодий більшовик».
Під час Другої світової війни був військовим кореспондентом у фронтових газетах «Красная Армия», «За честь Батьківщини», і в партизанській газеті «За Радянську Україну».
Після війни працював відповідальним редактором журналу «Дніпро» (1944–1947). Депутат Верховної Ради УРСР 3-го та 4-го скликань. Був членом ВКП (б) (від 1943 року).
У 1960-х роках — голова правління Українського громадського відділення Агентства преси «Новини».
Мешкав у Києві в будинку письменників Роліті по вулиці Б. Хмельницького, 68. Помер 17 лютого 1970 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.
Пропоную скласти таку казку під назвою "Зустріч із Вечором":
Одного
зимового дня ми з товаришами дуже довго гуляли на вулиці. Ми катались
на санчатах і грали в сніжки. Ми й не помітили, як минув час. Взимку
темнішає дуже рано. Коли ми зрозуміли, що вже настав час вертатись
додому, було вже дуже темно.
Я йшов дуже наляканий - це була моя перша
самостійна зустріч із Вечором. Кожен звук навколо лякав мене: скрип
дерев, крик птахів, гавкіт собак. Я йшов, пришвидшуючи хід. Зустріч із
Вечором справила на мене велике враження. Вечір такий таємничий та
загадковий... Прислухаючись до кожного шереху, я добіг додому. Там на
мене чекала тепла вечеря. Ось якою була моя зустріч із Вечором.
План до твору Климко..1. Сирота Климко
2. Згорiвша станцiя
3. Притулок у шахтiйнiй ваговiй
4. Жорстокi iталiйцi
5. Климко i Зульфат
6. Гарна рожева сукня
7. Немовля Оля
8. Торбинка сухарiв вiд дiдуся
9. Допомога дiвчинцi
10. Добра тiтка Марина
11. Знайомий залiзничник
12. Повернення Климка додому
13. Iталiэць та пострiл
14. Смерть Климка
15. Пробитий мiшок
1.Жадібнисьть брата
2.Загадка пана
3.Мудра дивчина
4.Війна пана і Марусі
5.Перемога Марусі
гроші понад усе , зневажає людей . просить щоб йому допомогли а сам не допомагає.