1)если не ошибаюсь то о пролетевшей жизни автора Комусь — лебеді від'ячали,<span>Комусь — ще сурмлять журавлі. а ещё помоему он умирает это полследние строчки самые последние
2) затронуть читателей жить правильно , не обращать внимания на жизненные неудачи
3) думка связана со вторым пунктом
5) ну а рифа вообще легко там кароч смотри соединяются эпитетами местоимениями </span>
У своєму творі «Хлопчик-фігурка, який задоволений собою» письменник І. Калинець розповідає про те, як завдяки багатій уяві школярки Ганнусі з’являється на світ дивовижний казковий хлопчик. Звичайний малюнок на трамвайному склі, намальований дівчинкою заради забави несподівано оживає і перетворюється у живу фігурку. Хлопчик-фігурка починає діяти самостійно, постійно втручається у життя своєї власниці, яка вдихнула у нього життя. Цей хлопчик з’явився на світ цілком задоволений собою, але весь час прагне довести свою необхідність, важливість і значущість. Ганнуся вирішує забрати хлопчика-фігурку додому, і він оселяється в альбомі для малювання. Хлопчик-фігурка досить освічений, він не тільки вміє розмовляти, а й пише та читає, добре знає історію та інші шкільні предмети. Понад усе він задоволений тим, що справді існує, що завдяки своєму існуванню може допомагати іншим творити добрі справи. Хлопчик-фігурка усіма силами допомагає однокласникам Ганнусі, то, як вони виконують домашні завдання, дуже дивують вчительку, але жоден із школярів не може зізнатися, що то не їх робота, бо хто ж повірить, що звичайний малюнок у альбомі може не тільки оживати, а ще й так гарно виконує за них завдання по різним предметам. Все ж таки діти зізнаються вчительці і розповідають їй про розумного мальованого хлопчика, та він і сам подає голос, підтверджуючи, що кожному школяреві він зможе написати неповторний життєпис, що «тільки істота, що задоволена собою, може це зробити». Автор додає до твору підзаголовок «трохи казка», бо Хлопчик-фігурка існує насправді, являючись символічним образом нашого натхнення і фантазії, а от пригоди, описані в трьох його життєписах, дійсно казкові. Таким чином письменник хотів довести, наскільки важливо не втрачати віру в те, що диво може відбуватися і в реальному житті, а крім того, як прекрасно, коли в кожної людини є власна фантазія, вміння мріяти і мислити. На цьому й закінчується казкове оповідання І. Калинця, а якщо б мені довелося написати четвертий, неіснуючий життєпис хлопчика-фігурки, то зробив би це приблизно так: <span>«Я, фігурка, яка перетворилася в хлопчика. Я народився у далекому-далекому сузір’ї на планети під чудовою назвою Фантазія. Наша планета надзвичайно чудова. Там є дивовижні голубі озера, ласкаве небо, яскраві пахучі квіти і незвичайні птахи. І коли я подовгу вдивлявся у небо, я бачив безліч інших планет, які притягували мене своєю загадковістю. Більш за все мою увагу привертала гарна голуба планета з дивною назвою Земля. Врешті решт я вирішив рушити в подорож, і першою планетою на своєму шляху я вибрав Землю. Я перетворився в фігурку, яку намалювала на трамвайному склі звичайна школярка. Оживши, я став допомагати найбільш старанним дітям, оселившись у альбомі дівчинки за ім’ям Ганнуся, яка мене і намалювала. Я побуду ще трохи на Землі, а потім вирушу до іншої планети, де, сподіваюся, буду не менш корисним, ніж людям. Але на все своє довге життя я запам’ятаю першу планету, на якій я побував у якості гостя, запам’ятаю доброзичливість, щирість і безпосередність тих, хто її населяє.</span>
Федько, був легким, непосідючий хлопчина, який прагне бути лідером серед однолітків, його приваблює ризик, який лякає дорослих. Наприклад, перехід через річку по крижинах навесні. Але він дуже добрий, він відданий друг, завжди готов прийти на допомогу.. <span>
</span>
Ответ: 1: Купальські пісні ; 3: колядки ; 6 : колискові .
Объяснение:
Купальські пісні - є формою прославлення слов'янського бога Купайла (бога літнього сонцестояння ) ; Колядки - релігійно - пісенне прославлення народження Ісуса Христа ; Колискові пісні співали дітям для того щоб вони швидше засинали.
Ще від рідної матері Андрій Малишко навчився добре розуміти українську пісню і полюбив її усім серцем. Саме в рідній домівці, у річищі рідного материнського духу він осягнув найцінніші людські поняття, поняття добра і зла, краси і незугарності, правди і кривди – нерозчинну і незрадливу народну спадщину. Саме з рідної домівки починаються витоки творчої спіралі, яка повертається усе життя і під кінець перетворюється у найважливішу думку видатного поета – думку про рідний дім одного з самих народних літераторів середини минулого століття Андрія Малишка.Крім спогадів про рідний дім А. Малишко у своїх поезіях постійно звертається до одвічного питання людства про призначення людини у цьому світі. Це питання поет намагається розкрити, йдучи від засвоєння глибинної народної етики и використовуючи моральні надбання українського народу як життєтворчу силу для своєї діяльності. Він постійно і послідовно прагне впровадити цю силу у реальне життя сучасників, намагається утвердити найбільш вірну шкалу морального відліку, відправною крапкою якого є рідний дім. Дзеркалом суджень про світ і особистість для А. Малишко стає гармонічне поєднання народної моралі і суспільної реальності. Ключем до розуміння творчості поета є духовні цінності українського народу, поважливе ставлення до яких було прищеплено йому ще з дитинства казками з материнських вуст і її ласкою, батьківською наукою, вітром і небом Придніпров’я.<span>Усі поезії А. Малишка початкового періоду його творчості наскрізь пронизані поглядами людини з активною життєвою позицією, натхненною прикладами минулих поколінь співвітчизників. В той час це цілком відповідало народному духові, щирому пориву до будівництва нового життя і тогочасній ідеї керівництва країни про самозречення від особистості заради світлого майбутнього, яке дозволяло «вождю усіх народів» робити з тією особистістю усе, що заманеться. Але А. Малишко вдавалося у своїх творах не стільки показувати героїку перших п’ятирічок, скільки вичитувати гуманність вікових надбань та моральні заповіти свого народу. В алегоричних образах поет показує людину, яка понад усе любить свою землю, свою родину, свій дім.</span>