Ярослав Михайлович Стельмах народився 30 листопада 1949 р Києві в родині відомого українського письменника Михайла Стельмаха. Закінчив Київський педагогічний інститут іноземних мов, Вищі літературні курси в Москві та аспірантуру. Працював викладачем у вищих навчальних закладах, перекладачем. Ярослав Стельмах написав п’єси «Привіт, Синичко!», «Запитай колись у трав», «Гра на клавесині», «Провінціалки», «Синій автомобіль», «Драма в учительській». Серед його п’єс є твори для дітей: «Шкільна драма», «Вікентій Прерозумний» та інші.
<span>
«…Молодий
гірняк»; «…перший удалець на всю
тухольську верховину, син тухольського
бесідника Захара»; «…всюди він був, де
його потрібно, всюди вмів зробити лад
і порядок. Чи то між своїми товаришами
тухольцями, чи між боярами, чи між їх
слугами… усюди був однаковий, спокійний,
свобідний в рухах і словах, мов рівний
серед рівних. Товариші поводилися з ним
так само, як він з ними, свобідно,
несилувано, сміялись і жартували з ним.
…Боярська служба… поважала за його
звичайність і розсудливість»; «…його
хороше, сонцем обпалене і здоровим
рум’янцем осяяне, одверте, щире лице»</span><span>
</span>
Людина яка створює щось красиве має творчий задум та творчу душу, яка жадає нового, жадає краси.У наш час багато художників та скульпторів роблять творіння які виглядають досить незрозуміло,та в цьому є певна оригінальність та креатив.Ці люди- майстри своєї справи, та ми вважаємо їх досить "неадекватними".Тау цих людей є те чого немає в нас,звичайних людей-це певна краса в душі, вігадливість та жага до нового.
Шабля
Гостра, залізна
Рубає служить допомагає
Шабля це зброя справжнього козака
рятівниця
1.Кінь Остапа
"Кінь під ним гарячий, вороний, той, що у пана лишився на стайні"
2.Зовнішність Остапа:
"...Стрункого і міцного, з чорними очима, орлячим носом і темним молодим вусом на засмаленому обличчі..."
3.Почуття Остапа, яке охопило його на чужій землі:
"Дивне почуття обхопило Остапові груди: замість радості - сильне почуття обурення стрепенуло його істоту. В один мент відчув він усі кривди й знущання, які зазнав у покинутому краї, і, твердо упираючись ногами в нову, не панщизняну землю, він затис кулак і погрозив на той бік річки."