Історія українського народу була позначена постійною невпивною боротьбою за своє існування, за свою волю та право самостійно визначати свій подальший розвиток. Тільки наприкінці ХХ ст. ми змогли жити у незалежній країні. Та зараз знову на нашу волю хочуть накинути кайдани.
За часів Шевченка Україна, була колонією Російської імперії. Щоб тримати у покорі своїх підлеглих , необхідно було придушувати будь-які спроби самовизначення. Якщо людина усвідомлює свою індивідуальність, неповторність, як правило, вона прагне позбутися чужої влади над собою. Звісно, що поет усе це розумів, як тепер кожен із нас, хто любить свою Батьківщину.
Проте наш час і час Шевченка, дуже схожі. В творах Шевченка чітко видно, що його дратує несправедливість, жорстокість, непомірні амбіції Російської імпеперіїї, які маскуються християнською турботою. Він відверто глузує з тих, хто, прикриваючись милосердям, знищує найкращі здобутки чужої культури:
чого то ми не вмієм?
І зорі лічим, гречку сієм,
Фрацузів лаєм. Продаєм
Або у карти програєм
Людей...не негрів...а таких
Таких хрещених...но простих.
Слід зазначити, що критика Шевченка спрямована не стільки проти катів, скільки проти тих, хто терпляче зносить це катування. Треба подолати страх у душі, осягнувши героїчну боротьбу лицарів минулого та лицарів сучасності. А подолавши страх, вперто й впевнено боротися за свою волю.
Схаменіться! будьте люди,
Бо лихо вам буде.
Розкуються незабаром
Заковані люде
Настане суд, заговорить
І Дніпро, і гори
І потече сторіками
Кров у синє море
Дітей ваших... і не буде
Кому помагати
Одцурається брат брата
І дитини мати.
Час Шевченка, знов настав. Я розумію його, як ніколи. Наш обовязок - зробити все можливе для того, щоб стали пророчими шевченківські рядки:
І забудеться срамотня
Давняя година
І оживе добра слава,
Слава України...
Как то так.
Завжди плекаємо і любим,
Екологію її голубим,
Молитися за неї будем,
Людей її ми не забудем,
Якщо жити без неї - страшне перебудем.
думаю, кожен учень хотів би бачити школу по-своєму і, звичайно, кожному хотілося б вчитися в найкращій і самій незвичайній школі, оснащеній за останнім словом техніки. Школа моєї мрії, в першу чергу, зовні повинна бути пофарбована яскравими фарбами, а всередині мають бути створені всі умови для комфортного навчання.
Всі класи повинні бути величезними, щоб під час змін можна було безперешкодно побігати за ним. Всі підручники повинні зберігатися і вдома і в школі (тобто має бути по 2 примірники кожного підручника у кожного учня), або замість підручників повинні використовуватися планшети. Дуже важко щодня тягати купу підручників у школи.
Замість звичайної дошки і крейди мені хотілося б, щоб у школі була електронна дошка зі стилусом. Не дуже приємно користуватися звичайною ганчіркою, щоб стерти з дошки, її треба мочити, а потім не завжди з сухими руками йдеш за свою парту. А ось стилус залишає руки сухими і чистими.
Також в школі моєї мрії обов’язково повинен бути величезний спортивний зал, в якому для кожного знайдеться заняття до смаку. Хтось любить грати в теніс, хтось у волейбол або футбол – кожен учень вибере для себе те, що йому дійсно цікаво. А вчитель з фізкультури підтримає кожного починаючого спортсмена і дасть цінну пораду.
Ще в школі моєї мрії кожен учень зможе самостійно вибирати уроки, щоб відвідувати в основному тільки ті з них, які знадобляться в майбутньому. А ще краще, якщо шкільні заняття поповняться новими предметами: наприклад, для дівчаток буде урок кулінарії, а для хлопчиків машинобудування або курси з водіння автомобіля.
Я думаю, що така школа сподобалася б кожному учневі і всі б стали отримувати хороші оцінки. Закінчивши таку школу, набагато простіше було б визначитися з професією і поступити в інститут.
Тема:<span>Гармонійне поєднання людських почуттів і краси природи.
Ідея:Заклик до творення добра й краси.
Надзвичайно поетична картина приророди змальована у вірші П.Тичини"Гаї шумлять".Твір сповнений світла,радості,повноти життя.
Ліричний герой сприймає навколишнє середовище як подарунок природи-шум гаїв,хмарки в небі,гудіння звону,коливання достигаючих нив,шепіт трав.
І на завершення-завжди вражаюча картина сонця,що заходить над рікою ,залишаючи на воді золоту доріжку та свої відблиски,Ніби розколовся навпіл сонячний диск-одна частинка у небі,а друга-на тихій гладіні води.Це сонячне золото заповнює душу,спонукає до творення краси й добра.
</span>
Новела «Мати» є однією з найвидатніших творів Григорія Косинки. Він по праву вважається майстром новелістики, здебільшого тому, що він має унікальну світоглядну картину часів зародження радянської держави. Він не є апологетом штампованих звеличень та дифірамбів досягненням більшовиків. Його твори зображують реалістичну картинку того часу, критично висвітлюючи суспільні процеси через фільтр психологічного сприйняття конкретної особи.<span>
</span>
