Кохання… Воно підносить людину до небес і розбиває її душу, робить нас сильними і слабкими водночас… Кохання має надзвичайну силу – воно розкриває справжню людську сутність. Через кохання ми здійснюємо найпрекрасніші і найжахливіші вчинки, воно робить нас тими, ким ми є.У повісті «Дорогою ціною» М. Коцюбинський розповідає історію кохання двох молодих людей: Остапа і Соломії. Їхня трагедія полягала у тому, що вони були кріпаками і не мали права вибору. Саме тому Соломію видали заміж за іншого, хоча кохала вона довгий час саме Остапа і життя своє пов’язати хотіла, звичайно ж, з ним. Це кохання було гірким, тому що не мало права на існування. Але коли Остап вирішує втекти на волю за Дунай, Соломія тікає з ним. Вона усвідомлює, чим їм це загрожує, яке покарання очікує на них, якщо їх впіймають. Але це не зупиняє дівчину. Заради коханого вона ладна на все. Соломія не може жити без нього, адже, як каже сама, з Остапом зникне сенс її життя.Саме кохання допомогло Остапові і Соломії пережити ті складні часи, коли вони переховувалися у очереті, коли Остап був тяжко поранений. Саме любов Соломії не дала йому померти. На мою думку, сьогодні рідко зустрінеш таку самопожертву: Соломія не покинула пораненого хлопця, хоча розуміла, що їх можуть наздогнати або знайти переслідувачі, вона намагалася йому допомогти будь-яким чином… Соломія піклувалася про коханого, шукала їжу і воду, шукала шляхи порятунку… Вона, слабка дівчина, виявилася сильною морально, її кохання зробило такою…
Та найбільше мене вразило те, як Соломія визволяла Остапа від турків. Дівчина чудово розуміла, на яку небезпеку себе наражає, але це не зупинило її. Вона ладна була віддати своє життя заради життя коханого. І, на жаль, так і сталося: Соломія загинула, рятуючи Остапа. Але останньою її думкою було не шкодування за тим, що вона тоне, а жаль через те, що вони з Іваном не змогли допомогти Остапові… Хоча тут вона помилилася – Остапа вони звільнили. Ціною власних життів. Саме це і означає «кохати» – не шкодувати свого життя задля близької людини, і не бачити в цьому нічого незвичайного…Остап залишився жити. Він отримав жадану волю. Та чи радів він їй? До старості згадував Остап Соломію, жив сам, адже : «Половина мене лежить на дні Дунаю, а друга чекає й не дочекається, коли злучиться з нею…». Ціною життя коханої отримав Остап волю, і тому вона вже е зробила його щасливим.Я вірю у кохання, адже це, дійсно, найкраще почуття, яке може відчувати людина. І якщо кохання справжнє, то людина ладна пожертвувати власним життям заради щастя коханого чи коханої, як це зробила Соломія.
Зима
<span>Зима почти всегда приходит внезапно. Тихо и торжественно. Все в природе замирает в предчувствии ее прихода. Земля, истерзанная осенними холодными дождями, ночами умирает, промерзая ледяной коркой, но к середине дня приходит в себя, разбуженная острым, тоскливо моросящим дождем, превращаясь в сплошную непроходимую слякоть. И кажется, что тяжелым черным тучам конца не будет, и никогда уже не отступит вязкая серая морось. Но что-то меняется, становится еще темнее, воздух сгущается, наэлектризованный предчувствием. Вот именно тогда, когда напряжение достигает неведомой границы, приходит зима. Вместо дождевых капель свинцовые тучи начинают ронять снег. Сначала редкие, робкие снежинки ласково ложатся на землю. Постепенно снежинок становится больше, им становится тесно, они слипаются в хлопья, а тучи, молча, с облечением спешат осыпаться на землю снегом. Земля быстро покрывается толстым пушистым одеялом. Все тонет в белизне - и земля, и небо. И, кажется, что природа вздыхает с облегчением – зима пришла! И случается чудо! Сквозь прореху в похудевшей туче прорывается солнечный луч! Яркий, мощный, торжествующий! И все взрывается мириадами искрящихся бриллиантов непостижимой чистоты. Снег сияет всеми цветами радуги, оповещая все живое на земле о том, что самое чарующее, самое магическое время года вступило в свои права! И деревья в парке уже не выглядят мрачными и обреченными на умирание. Они уютно укутались в снежные шали и уснули до весны. И только в своих сладких снах они увидят, как придет самый светлый праздник Рождества. И без них наступит Новый год, неся волшебство в каждый дом, одаривая долгожданными подарками детей и новыми надеждами – взрослых. Будут лютовать январские метели, закручивая в тугие спирали колючие от мороза снежные лавины, коварный февраль много раз обманет внезапными оттепелями, сменяющимися звенящими морозами. Отшумит веселая Масленица, наполнив воздух манящими запахами блинов и горячих самоваров. И тогда зима, уставшая от бесконечной череды праздников, огрызаясь на торопящую ее уход весну, удалится в свои пенаты. А земля проснется, разбуженная ласковым солнцем и стаккато капели, отдохнувшая и плодородная</span>
Це фольклорні твори, присвячені певній історичній події, чи відомій історичнвй постаті. У цих піснях висловлюється ставлення народу до історични подій чи героїв.
Тарас Григорович Шевченко-э одним з найталановитiших письменникiв. Для мене вiн також э улюблений. Вiн э батьком Украинського народу , волелюбний письменник з чистим серцем. Борець за правду , незрiвнянний критик та щирий однодумець , його вiршi чiткi та зрозумiлi. Я цiную це , бо краткiсть -залог успiху. Таких мало , але вони все таки э, i Шевченко один з них!
Допоможи мне а я тебе окккккккккккккккккккккккккккккккккккккккккккккккккккккккккккккккккккккккккккккккккккккккккккккккккккккккк