Сказка о русалке. Однажды, в глубине вод король морей и океанов решил провести испытание:какая из русалок самая мудрая. Чтобы узнать ответ , он созвал всех русалок и сказал им ответить на вопрос, что такое жизнь. Каждая из них рассказала своё мнение. Одни говорили, что это красота каждого мгновения, другие, что это сон, и другое. Но лишь одна русалка молчала. Король заинтересовался, какой же у нее ответ. Он спросил, но она просто молчала. В зале наступила тишина. Вдруг все услышали приятный шум воды и увидели удивительный подводный мир. Тогда все поняли, что жизнь нельзя описать словами. Что жизнь у каждого имеет свою расцветку. С тех пор, эту русалку считали самой мудрой и шли за советом только к ней. А король взял ее замуж. Конец.
Ось і прочитана повість.
Мені вона сподобалась, бо в ній розповідається про людей, які прагнули здобути освіту, особливо дітей, що тягнулися до навчання. У повісті розповідається про дитинство самого письменника. Хто ж він, цей Михайлик?
Це простий, сільський хлопчик, син бідняків. Він дуже допитливий, йому все хочеться знати, до всього дійти своїм розумом, а багато чого довідатися від дорослих. Наслухавшись казок, легенд і розповідей свого діда Дем'яна та улюбленої бабусі, Михайлик сприймає світ, як казку. Він любить зорі у високому небі, запах жита в полі і різних трав у лісі. Любить слухати перепілку в житі і стук дятла на старій груші. Він чуйно прислухається до бентежних звуків гусей-лебедів у високому небі. Михайлик — романтична натура.
А який радий Михайлик приходові літа! Це ж найкраща пора в житті дитини. Він уявляє літо як щось живе, як істоту: "Літо-літечко тихо з полів зайшло в село, постояло біля кожного тину, городу, та й взялося до свого ділечка, щоб усе росло, родило". Великий вплив на Михайлика мала мати, яку він дуже любив, до мови якої весь час прислухався. Мати ріднилася з природою: вона дослухалася до неба, до землі, до схлипування роси. Увага до всього доброго, красивого перейшла Михайликові від матері. Тому він теж, як свята, очікував того дня, коли грім розморожує сік у деревах чи коли не зіллям, а хлібом починає пахнути жито.
Михайлик підріс. Він дедалі більше прилучається до роботи в господарстві, у всьому допомагає батькам. І скільки в нього гордості! Хоч як не хочеться йому поспати рано-вранці, але встає, коли його будить мати пасти коняку Обмінну. Михайлик знає, що це його обов'язок. Я ще подумала, що я не така. Треба й мені виправлятись. Мене дуже вразив випадок, коли Михайлик хотів йти поковзатись на ковзанці. Аж тут назустріч батько, наказує везти до млина мішок гречки. Хлопчик вертає додому, запрягається в санчата і везе мішок до вітряка. І стільки тут виявилось поваги до батька, слухняності. Хоч інколи буває, що Михайлик не послухається. Але це тільки тоді, коли знає, що це якась дрібничка, що прикрощів батькові чи мамі він цим не завдасть.
Автор: Ліна Костенко
Назва: "Житті іде і все без коректур...".
Рід: Лірика.
Вид: філософська.
Тема: розповідь про швидкоплинність людського життя.
Ідея: в житті не буває чернеток, його неможливо переписати.
Худ.засоби:
Епітети: прикрий рядок.
Персоніфікація: час.
Порівняння: пройдемо, як тіні: лісм не вимерли, як тур; слова не вичахли, як руди.
Дякую, Пушкине, за цікаву історію. Мені дуже сподобалась ця казка бо ... . Спасибі за гарно проведенний час!