Пояснення:
Метафори: «серденько моє», «очі вкоротили вік», «очі навчились зводить людей».
Епітет: «пісня люба… мила», «очі дівочі темні… ясні».
Повтори: «…очі, очі, очі…».
Порівняння: «темні, як нічка», «ясні, як день».
Звертання: «Ви ж мені, очі…».
Ответ:
«Захар Беркут» характеристика Максима Максим — простий, як сама земля, як величезні гори, як стрімкі річки, як кришталеве повітря. Здається, все він черпає з самої душі природи і збирає у своєму серці. Він безстрашний і сміливий. Його природний розум, кмітливість. «Все у нього виходило в свій час і на своїм місці, без сумішки й сутолоки; всюди він був, де його потрібно, всюди вмів зробити лад і порядок», — пише Іван Франко. Навіть бояри поступово починають поважати Максима, адже він дає розумні поради, а головне, врятовує дочку боярина Мирославу, коли вона потрапила у лігво ведмедів. Це свідчить про його рішучість і одночасно скромністю, бо Максим не хизується своїм подвигом.
Объяснение:
"О рідне слово, хто без тебе я?.."<span>О рідне слово, хто без тебе я? </span><span>Німий жебрак, старцюючий бродяга,</span><span>Мертвяк, оброслий плиттям саркофага, </span><span>Прах, купа жалюгідного рам'я. </span>
<span>Моя ти — пісня, сила і відвага, </span><span>Моє вселюдське й мамине ім'я. </span><span>Тобою палахтить душа моя, </span><span>Втишається тобою серця спрага. </span>
<span>Тебе у спадок віддали мені </span><span>Мої батьки і предки невідомі, </span><span>Що гинули за тебе на вогні. </span>
<span>Так не засни в запиленому томі, </span><span>В неткнутій коленкоровій труні — </span><span>Дзвени в моїм і правнуковім домі!</span>
Гадаєш ти мене образив, коли бандерівцем назвав?
Скажу тобі на це одразу –
Я ним не був!
Тепер вже став!
Сприймаю це, як нагороду!
Звання, присвоєне за те,
Що сином став свого народу, ......
Любові почуття святе!
Люблю безмежно рідний край,
Цю чарівну, магічну мову,
Дарований Всевишнім рай,
Красу дівочу чорноброву.
Люблю за щедрість і за спів,
Шалені ночі солов’їні,
Коли бракує навіть слів,
Освідчитися Україні!
А ти мене за цю любов
Оскаженіло ненавидиш.
Не я до тебе!
Ти прийшов, На мою землю і тут гидиш!
Іди подальше від гріха,
Моє терпіння не безмежне.
Нехай святиться у віках
<span>В борні здобута НЕЗАЛЕЖНІСТЬ!</span>
