<span>Т. Г. Шевченко – основні мотиви творчості (за творами Т. Г. Шевченка)</span>
<span>Усю історію життя та творчості Т.
Г. Шевченка можна назвати тяжкою та складною драмою. Особиста драма
поета тісно сплітається з драмою його як геніального виразника думок і
заповітів ідеалів рідного народу. </span>
<span>Ще
будучи юним хлопцем Тарас Григорович Шевченко проймався глибокою
тривогою за долю рідної землі та її людей. Адже батьки Тараса, його
старші брати та сестри щоденно працювали на панщині, і хлопцю добре було
відомо про тяжку долю кріпаків. Разом з цим Шевченко глибоко
захоплювався славним героїчним минулим свого народу, його безстрашних
ватажків. Тарас ніяк не міг зрозуміти, чому нація, яка має таку велику
історію та таких славетних предків, мовчить та гне спини на панщині.
Шевченко не збирався мовчати. І не мовчав! Засуджував російський царат та кріпацтво. Діставалося від поета і тим «землякам» – українцям,
які «деруть шкуру» з «братів незрячих, гречкосіїв». Саме через свої
переконання довелося Шевченку відбути заслання. У той скрутний час пережив
поет найгірші відчуття: відчуття відірваності від рідного народу,
відірваності від свого коріння. Давалася в знаки і відсутність
спілкування з близькими людьми, однодумцями. Та Тарас не здався – і в
засланні вдавалося йому писати і малювати, і таки повернувся поет на
рідну Україну. </span>
<span>Для сучасної молоді Шевченко являється символом честі, правди і безстрашності, великого людинолюбства і священної ненависті до тих, хто намагається обмежити її волю. </span>
Тараса
Григоровича завжди підтримував народ, адже він мав єдину з ним думку –
думку, як визволитися з-під тяжкого гніту кріпацтва. Шевченківська
поезія підтримувала людей. Саме такі свідомі особистості, як Шевченко,
творили велику історію нашої країни та народу історію. Великий Кобзар
став для людей хлібом насущним, вони підпитувалися від його творів
вірою, енергією та впевненістю у завтрашньому дні.
<span>Не можна уявити Україну без Шевченка, а Шевченка - без України. Про історію рідної держави розповідає
Кобзар у своїх творах, щоб пробудити у своїх співвітчизників почуття
національної гідності і свідомості. Величні образи народних героїв
постають перед нами зі сторінок «Кобзаря»: </span>
Було колись – в Україні
Ревіли гармати;
Було колись – запорожці
Вміли панувати…
<span>Тому
Т. Г. Шевченко і є основою нашої душі, його твори переживуть століття і
завжди будитимуть у серцях людей найблагородніші почуття</span>
Например: Колись я ходив до лiсу разом iз своïми друзями. Там було дуже затишно. У вечерi ми зробили пiкник. Раптом щось колохнулося у кущах. Нiхто не зрозумiв, що вiдбуваэться. Мiй друг вирiшив поглядiти, що там таке. Коли вiн зайшов за кущi, там опинився ïжак, який прийшов до нас, щоб поïсти. Ми дали йому молока та хлiба. Ми стали гарними друзями.
1.Недошытый рушнык
2.Країна Недоландия
3.Недоладько
4.Шлях в Недоландию
5.Аля дизнається про Недорадника 1
6.Аля знайомиться з Недопопелюшкою
7.Зустрич з Недорль 10
8.Державна таємниця
9.Аля дизнається з чого побудовано Недоландию
10.Впизнання Недорадника 1
11.Алі допомагає Недоштанько
12.Аля проникаэ в зачарований будинок
13.Аля читає книгу <Справаномер>
14.Аля пробує завершити ще раз справи
15.Аля потрапляє в руки Першого Недорадника
16.Казнь Алі
17.Аля в пидземеллі
18.Аля чує дивну розмову
19.Недороль 10 в пидземеллі
20.Недопопелюшка пришла на допмогу
21.Годинник не можливо полагодити
22.Пошук стрілки
23.Перший Недорадник за гратами
24.Аля не впізнає деяких друзив
25.Аля повертається назад
26.Аля дістає подарунок
<span>27.Аля домальовує 1 Недорадника</span>
Все ось постарався максимально швидко...
П
рочитавши книгу відомого автора (якого саме) я хочу висловити йому подяку, а саме за те що ви вміло висловили свою думку, свій свідогляд і частинку своєїдуші яку важко знайти у інших творах.
Микола Васильович Гоголь народився в Україні. Усе, що оточувало хлопчика в дитинстві, було овіяне романтикою: краса українських пейзажів, чарівність народних легенд та героїка історичних переказів.
В один з періодів свого життя Гоголь надзвичайно захопився історією. Особливу його увагу привертала всесвітня історія та минуле рідної України. З-під пера письменника вийшла повість "Тарас Бульба", яка описує одну з найбільш яскравих сторінок української історії — епоху козацтва. У творі М. Гоголь першочерговим завданням для себе визначив не історично точний опис подій та деталей, а зображення сили національного характеру, козацької звитяги, духу самої епохи, яку він відтворює яскраво і колоритно.
В образі головного героя Тараса Бульби автор втілив найкращі риси запорізького козака.
Тарас — один з числа корінних полковників, людина досвідчена, загартована у битвах. Його поважають товариші по зброї за любов до Батьківщини, мужність, вірність товариству, відданість справі захисту рідної землі від ворогів.
Маючи двох синів, Бульба пишається ними, хоче бачити їх справжніми козаками, хоче показати їх — свою гордість — товаришам.
Тому герой і знаходить справу, в якій би сини проявили себе з найкращого боку. У поході старший син Остап, завдяки мужності, кмітливості, вмінню володіти зброєю, стає курінним атаманом. Гордістю переповнене серце старого Тараса. Та, на жаль, молодший син Андрій зрадив рідну землю, зрадив товаришів. Горе зігнуло батька. Він як справжній патріот і запорожець обирає любов до Вітчизни, а не любов до сина. Андрій гине від рук батька.
Мужньо витримав Тарас, хоча серце розривалося, і сцену тортур, яким піддал вороги старшого сина. Та помстився добре старий козак ляхам, випалюючи їхні села та міста.
У кінці твору смерть чекає і на самого Тараса. Та він думає не про себе, а про те, як краще відступити його товаришам. Саме таких людей, як Тарас Бульба — мужніх, сміливих, вірних, відданих — поважали на Січі, про них складали пісні кобзарі. Такими людьми пишався наш народ, ними славилась Україна!
