коли ще не боло хлиба жили бабушка і дедушкаю. не було у них що исти. одного разу пишов дет по гриби. и раптом побачив пшеняне поле так обрадувався дет , нарва, и пишов додому. засмутився дет коли поняв що нема що додати до випички. и потим придумав зробити просто випичку без ничого. і він назвав його "хліб"!
В мене е дуже багато друзiв.з кожним я дружу по рiзному.але в мене немае друга з яким я нiколи не сварився.iноддi коли сваришся думаешь що бiльше не будеш з ним дружити,та iнодiвоно так iе.дружба це найголовнiше тому з цiею думкою ти йдешь миритися.
Ідея : уславлення нескореності ,сили духу,які допомагають вижити у важких умовах на чужині.
– Одарка — його жінка, вона забражена, як рішуча, цілеспрямована, трохи сварлива жінка.
– Уляна — їх донька, характер рішучий, може усе сказати у лице.
– Олексій — кріпак, коваль, він показаний драматургом як ідеальний образ парубка: працьовитий, вірний, глибоко моральний.
– Павло Кандзюба — обиватель з-під Харкова, батько Стецька, дуже багатий. Характер майже як у сина.
– Стецько — його син, вінзображений, як справжній нахабний дурник, якому начхати на інших.
– Осип Скорик — відставний солдат, веселий, трохи самотній, дядько Олексія.
Люба – одна з героїнь повісті, подруга Михайлика. Ця маленька дівчинка одразу завойовує симпатію читачів своєю добротою, чуйністю, щирістю.Вперше ми знайомимося з Любою, коли Михайлик іде збирати черешні. Це “чорнява худенька дiвчинка рокiв восьми, очi в неї карi, з краплинами роси, рум’янцi темнi, а губи вiдстовбурчились рожевим потрiсканим вузликом i чогось радiють собi”. Вони легко знаходять спільну мову. Ця дівчинка завжди доброзичлива та весела. Вона ніби випромінює сонячні промені. Разом з Михайликом вони грають і в лісі, й на ковзанці.Люба знає багато таємниць природи. Вона наче маленька лісова царівна: “В лiсi, наспівуючи собі, на сонячнім кружальці аж вививалася в танку маленька дівоча постать, їй…ніяк не хотілося відходити від сонячного кола, яке пiдсвiчувало веселi босі ноженята, i Люба кружляла й кружляла на ньому, поки не впала на землю”.Незважаючи на свій невеликий вік вона вже справжня господиня, вміє готувати смачні страви та пригощає Михайлика кулешем. А коли хлопчик дякував й “підхвалював куховарку, а вона соромливо i радісно відмахувалася смаглявою рукою, в якій тримала зачерствілий житник”. Люба вміє підтримати друга в біді та смутку. Вона вміє поспівчувати і втішити: “…Я знаю: у тебе горе, а коли горе – в усіх болить серце. Того й хотіла побачити тебе.” Після смерті рідних Люба і мати допомогли пережити Михайлику важкі часи.Через образ Люби автор показав справжню щиру та вірну дружбу.
