Скандальна жінка, феміністка-піонер української літератури написала книгу, у котрій, як на мене, багато чого від неї особисто. Вона хотіла бути вільною від умовностей світу, жити, як їй заманеться, і саме про таких героїв писала. Символічно, що повість присвячена Тарасові Шевченку, який теж так хотів бути вільним і так мало був таким. Мені здається, це один із небагатьох творів української літератури, у якому настільки органічно відтворено саму суть кріпацтва: ти не маєш жодних прав, цілковито залежиш від волі панів і - може, ще гірше - панн. Особливо, коли вони, як наша інститутка, - примхлива, егоїстична, лукава злюка. І пішло шкереберть не одне життя...
Подробнее на livelib.ru:
<span>https://www.livelib.ru/work/1000455799/quotes-institutka-marko-vovchok</span>
Розумний.Здогадливий.Добрий.
Григорій Квітки-Основ’яненка «Маруся»
У творах поета Тараса Шевченка поряд з фігурами народних месників, борців - визволителів особливе місце займають образи жінки з дитиною, дівчата, сестри, трудящої матері. І це при тому, що Шевченко ріс без матері, жив з мачухою, яка його недолюблювала. Він був нещасний в особистому житті, і навіть після того як став вже не кріпаком, а вільною людиною, одружитися не встиг, дітей також не було. Такий нещасний в особистому житті, тим не менш Тарас Шевченко у своїй ліриці найчистішу і тому найвищу красу бачив тільки в матері, в жінці. Дітей він любив, співчував знедоленим, улюблений образ для нього - мати з дитиною. Це дуже добре видно з вірша "Сон".
Для поета Шевченка жіноча кріпосна неволя була справжньою болем, яка пульсувала в його серці. Адже його рідна мати була кріпак і померла не вільною.
Шевченківські героїні не тільки вміють терпіти позбавлення і страждання, вони також можуть мстити своїм кривдникам і поневолювачам. Збожеволівши від нанесеної образи Оксана підпалює будинок кривдника; Марина вбиває свого пана, який понівечив дівчині молодість; вся палаюча гнівом відьма мстить розпусникові-пану ...
...
Нещодавно я прочитала твір М. Коцюбинського "Дорогою ціною", у якому познайомилась з двома сильними та вольовими характерами - Остапом та Соломією. Для них стало бридким життя з паном, тому вони втікають. Соломія - розсудлива жінка, яка сама зробила свій вибір, її ніхто не примушував.
Вона стала щирим другом, порадником для Остапа. Соломія ніжно турбувалась про його рани, завжди була поряд у скрутну хвилину. Соломія мужня, сильна та палка. Вона намагається врятувати коханого від турків, проте гине. Соломія йде з життя героїнею, яка ладна на справжній подвиг заради близької людини.
