1Кого врятували головні герої твору?(хлопця) 2 Хто приніс молоко дітям?(дідусь)3 Що побачили діти біля берегу річки(сліди) 4За якого періоду існували динозаври?(юрківського)5 Що задала вчителька виконати влітку?(колекцію)6Чого боялися діти?(митькозавра)
|х|л|о|п|ц|я|
|д|і|д|у|с|ь|
|с|л|і|д|и|
|ю|р|к|і|в|с|ь|к|о|г|о|
|к|о|л|е|к|ц|і|ю|
|м|и|т|ь|к|о|з|а|в|р|а|
1)Як звали дядька,до якого переЇхав хлопець?
Денис
2)Про що мріяли дядька з тіткою?
Виграти автомобіль
3)Як звали дівчину,у яку він закохався?
Клава
Україна завжди славилась своїми сильними людьми. Проте раптово серед незаслужено забутих силачів віднайшлась істинно прекрасна і чарівна людина Іван Сила, справжнє прізвище якого Фріцак. О. Гаврош у своєму творі "Неймовірні пригоди Івана Сили" спробував відтворити образ уславленого українського силача та борця, що був визнаний найсильнішою людиною нашої планети. Іван втілює себе риси благородної людини, що спроможна заступитися за того, хто цього потребує. Так, перебуваючи на вокзалі, він допоміг злодію, який видався йому німим, врятувавши чоловіка від привселюдного побиття. Звичайно, злодій згодом виявився зовсім не німим, проте у такому вчинку Іван показав свою добродушність.І дуже прикро, коли поряд із благродство співіснує неправда та зажерливість. Іван Сила - сильна з дитинства людина. Так, батько відправив парубка з дому, бо родина була многодітна, а хлопець їв за чотирьох. Настільки талановитий від природи хлопець не зміг не звернути на себе увагу видатних тренерів, так Іван опинився серед чемпіонів. Проте його заслуги ще у щоденній праці. Жодна людина не спромоглася б досягти висот, якби не тяжка робота над собою та власним тілом. Щирий, завзятий і чесний хлопець не раз потрапляв у дивні та неприємні історії, проте кожно разу знаходив достойне розв’язання кожної зі своїх проблем. О. Гаврош не порушив закону жанру казки, адже зрештою добро і благородство перемогло.
Образ матері у творах Т. Шевченка
<span> </span>
<span> Матір... Це їй ми завдячуємо своїм життям, своїми радощами й перемогами, усім, що маємо в житті. Мабуть, саме тому тема матері завжди була, є й вічно залишатиметься у творчості наших письменників. Т. Шевченко теж звертався до цієї теми. </span>
<span> Образ матері у творах Т. Шевченка - це образ жінки-страдниці, жінки, яка не мала змоги бути разом із дитиною, бо була кріпачкою й повністю залежала від наказів пана. Жінка за часів Т. Шевченка була безправною людиною, яка зазнала гніту як кріпачка і знущань у родині, бо не у всіх були гарні й добрі чоловіки, а тому і в родині їм жилося не краще. У поезії "Якби ви знали, паничі..." поет з болем пише: </span>
<span> </span>
<span> Там матір добрую мою </span>
<span> Ще молодую - у могилу </span>
<span> Нужда та праця положила... </span>
<span> </span>
<span> Не маючи змоги доглядати дитя, мати-кріпачка брала його на панщину немовлям або залишала вдома на більш-менш старших дітей. У поезії "Сон" ("На панщині пшеницю жала") стомлена матір мріє про інше майбутнє для свого сина, її любов до сина безмежна і, незважаючи ні на що, безмежна віра, що колись настане такий час: </span>
<span> </span>
<span> І сниться їй той син Іван </span>
<span> І уродливий, і багатий, </span>
<span> Не одинокий, а жонатий </span>
<span> На вольній, бачиться, бо й сам </span>
<span> Уже не панський, а на волі. </span>
<span> </span>
<span> Доля жінки-матері у Т. Шевченка зображена по-різному: це й Катерина - матір, що, не витримавши тяжких випробувань долі, накладає на себе руки; це й Ганна, яка, спокутуючи свій тяжкий гріх, все життя працювала в родині сина, любила його мовчки, жертовно. Сам поет, що так мало зазнав материнської любові, вірив у кращу долю і матері, і дитини: </span>
<span> </span>
<span> І на оновленій землі </span>
<span> Врага не буде, супостата, </span>
<span> А буде син, і буде мати, </span>
<span> І будуть люди на землі. </span>
<span> </span>
<span> Безталанну долю української матері-кріпачки поет підносить до найвищих висот, він схиляється перед її образом, як людство схиляється в поклоні перед образом Матері Божої. Для Т. Шевченка жінка-матір - це уособлення і Пречистої Діви Марії, і матері-України. Це узагальнюючий образ усіх матерів. Т. Шевченко відштовхувався від ідеалів, від Біблії, бо Марія - символ глибокого й прекрасного материнства, перед чим поет благоговів усе життя: Марія - святість, божественність, і Матір - рідна матір, матір-земля, ненька-Україна. </span>
Тому що поезія - це сильно, і в будь-який момент вона може змінити світогляд кожного з нас. З покон віків поезія ворушила людські душі та серця, надихала та спонукала до думок, і так залишається й досі. Тому Ліна Костенко не помиляється, називаючи її безсмертним дотиком.
