А) сердечність;
б) доброта;
в) скромність;
г) ніжність, вміння кохати
д) порядність;
е) вірність.
є) Вольові риси: готовність віддати життя за щастя народу і за коханого; сила волі; мужність.
«…Не мала вона пари між своїми ровесницями, так се в природній свободі свого поводження, в незвичайній силі мускулів, у смілості й рішучості, властивій тільки мужчинам, що виросли в ненастанній боротьбі з супротивними обставинами»
«…виросла на свободі, що виховання її було мужське, і що в тім прегарно розвиненим дівочім тілі живе сильний, великими здібностями обдарований дух. Вона була в батька одиначка, а до того ще зараз при народженні втратила матір. Ненька її, стара мужичка, відмалку заправляла її до всякої ручної роботи, а коли підросла, то батько, щоб розважити свою самоту, брав її всюди з собою і, щоб задовольнити її палку натуру, привчав її владати рицарською зброєю, зносити всякі невигоди і сміло стояти в небезпеках. І чим більші трудності їй приходилось поборювати, тим охітніше бралася вона за діло, тим краще проявлялася сила її тіла й її рішучого, прямого характеру. Але попри все те Мирослава ніколи не переставала бути женщиною і ніжною, доброю, з живим чуттям і скромним, стидливим лицем, а все те лучилось в ній у таку дивну, чаруючу гармонію, що хто раз бачив її, чув її мову,— той до віку не міг забути її лиця, її ходу, її голосу, тому вони пригадувалися живо і виразно в найкращих хвилях його життя так, як весна навіть старому старцеві пригадує його молоду любов».
«…Незвичайна ненщина поровень з найсильнішими мужами поборювала всякі трудності утяжливої дороги. Як легко перескакувала гнилі ломи і величезні трами…»
«А що ж то в мене нема сили? А що ж то я не владаю луком, ратищем і топором? Ану, нехай котрий-будь із твоїх поселенців спробує зо мною порівнятися,— побачимо, хто дужчий!»
«Якою самітною, якою круглою сиротою чула вона себе тепер на світі, хоч тут же коло неї сидів її батько! Якою нещасною чула вона себе тепер, хоч батько недавно ще запевняв її, що все робить для її щастя!»
«Її слова, її погляд, дотик її рук і її вісті — все те немов вирвало його (Максима) з темного гробу, повернуло йому життя»
Одного літнього дня весь час йшов дощ, точніше була злива з вітром,
громом та блискавкою. У нас удома вимкнули струм, тож не працювали ані
комп’ютер, ані телевізор, навіть музику не можна було слухати, ще й
довелося вимкнути мобільний телефон. Я був сам дома, і мені стало
сумно, бо я не міг просто поговорити з кимось. Мій настрій зіпсувався
вкрай. У кімнаті було темно через дощ, і навіть книжку не можна було
читати…
Я підійшов до вікна, за яким лютувала буря. Яким яскравим стає
листя, обмите дощовою водою! А от квіти в саду зовсім не бояться зливи –
вони хиляться від вітру, який тріпає їхні красиві бутони, але з
радістю п’ють свіжу вологу. Величезні краплі радісно вдаряються об
землю, створюючи бульбашки, а вздовж дому вже течуть річки…
Поступово гроза минула, вітер вщух, а дощ усе не закінчувався. Тоді я
відкрив кватирку і вслухався в його рівномірний шум. Мені подобається
звук дощу, він допомагає розслабитися й відпочити. Звук різниться
залежно від того, куди падають краплі. Дощ ніжно шелестить по листю
дерев, настирливо стукає в металеві дахи, весело дзвенить об калюжі. Той
літній дощ поступово вщухав, а я все не міг відірватися від вікна…
Потім увечері вийшло сонце, швидко підсушило асфальт. Дощ змив пил з
доріг, напоїв рослини життєдайною вологою, освіжив повітря. Мені
сподобалося спостерігати за тим, що відбувається в природі. Я більше не
відчував себе самотньо в той день, бо в мене з’явився новий добрий
знайомий – літній дощ.
<span><span>Знаходить собі заняття, багато займається самореалізацією, страждає через «недовіру» однокласників
</span><span><span>Риси характеру
</span><span>Добрий товариш, знавець природи, борець за правду, готовність долати труднощі</span></span></span>
<span> Климко-сирота. </span>
<span> </span><span> чуйний і добрий , благородний і щирий , винахідливий, мужній, вольовий , уважний і працьовитий.</span><span> бажання навчатися , турботливий, співчутливий , відповідальний за доручену справу , шанобливе ставлення до дружби. </span>
Бертольд: виступає в тексті як уособлення зла, злий, підступний, користується даром поета на користь собі, здатний кохати, віддав би все заради графства і замка
Поет: добрий, здатний кохати, використовує свій дар на користь людям, ввічливий, для нього немає більшого багатства, ніж поле, річки, сонце, небо.