наполегливість і скромність-два противоречивих прикметника, але таких важливих. ТОбто як перше так і друге важливе для людини. Скромних шанують, наполегливих-цінують. І ті , і ті важливі та потрібні для людей.
Хоча, моя ОСОБИСТА думка: скромність-явище рідке, тому й ним більше цінять. Але скромним треба бути з розумом.
наполегливість- явище дуже часте, тому цим уже нікого не здивуєш, але воно дуже важливе, для кожного хто хоче мати велике майбутнє
1.Шептало був дуже прив'язаний до Степана , чоловік завжди робив йому "поблажки" , а одного разу віднісся до нього з такою ненавистю та гнівом , що Шептало втік аби все зрозуміти......
2.Остап та Соломія закохані.Остап - волелюбний парубок , який виріс на історіях дідуся про те , як вони зірали панів в Умані . З цього можна сказати що , ще з дитинства хлопець виношував ненависть до панівних верств. А Соломія- віддана коханню , смілива , свободолюбива дівчина , яка пішла на край світу за коханим придавши величезні жертви.Адже , коли Остап мав намір втікти , Соломія пішла за ним не думаючи про наслідки , дівчина ожертвувала ЖИТТЯМ заради нього , а він в свою чергу , щоб висловити вдячність до кінця своїх днів залишався холостим...
Отже , в образах Остапа та Соломії втілено волелюбність українського народу.
3.На мою думку у своєму творі "Сто тисяч" Іван Тобілевич висміює жадібність , захланність та ненажерливість багацтвом та землями.
4.Улюблена тема для розмов та роздумів Калитки - це гроші , земельні питання , способи заробити.
Напишите всі й кумедний випадок
Літературний рід: лірика.
Жанр: ліричний вірш.
Вид лірики: філософська.
Провідний мотив: таїнство різдвяного вечора (переплетення християнських і язичницьких мотивів).
Віршовий розмір: хорей.
На полотні картини Ф. Красицького "Гість із Запоріжжя" зображений пасічник, колишній запорожець, який літнім днем в саду, в тіні дерев, пригощає гостя — козака-запорожця. Запорожець сидить з бандурою біля куреня і розповідає про свої походи. Перед ними на землі розстелена скатертина з частуванням. До козака дружина господаря привела дітей, щоб показати гостю. Дівчинка постарше поводиться вже впевнено, а хлопчик у білій сорочці соромливо мне в руках шапку. Напевно, і господар, і гість задумалися в цю хвилину про те, що хлопчина незабаром стане козаком, а значить, захисником Вітчизни. Нас досі захоплює величезна майстерність живописця, який зумів втілити на полотні дихання минулого життя; так само зачіпає нас сором’язливість хлопчика перед гостем із Запоріжжя — відважним козаком, лицарем України, захисником свободи. Справжнє мистецтво не старіє, і «Гість із Запоріжжя» — безсмертна частинка духовної скарбниці нашого народу.