План до твору Я. Стельмаха «Митькозавр із Юрківки або химера лісового озера». Розділи «Який проливає світло на наших пращурів і ще на дещо. Ну й Митько!» і «Операція «курка» провалюється разом із дідом Трохимом»Розділ VI, який проливає світло на наших пращурів і ще на дещо. Ну й Митько!
1. Розмова хлопців з бібліотекаркою.
2. Цікаві факти при гігантських химер із бібліотечних книжок.
3. Висновок про лісове озеро.
4. Друзі на крок від великого відкриття.
5. Вдень – бібліотека, ввечері – озеро.
<span>6. Розгадка назви села.</span>
1. " Хоч Настя була веселої вдачі, але ся переломова хвиля в її життю настроювала її так поважно, що встала як у памороці.Якась неозначена дрож розкоші й страху, дивної боязні перед чимсь невідомим наповняла все її єство.Рух весільних гостей ще збільшував її неспокій."
2."Грудь Настуні стиснув такий великий страх, що переходив аж у розпач. Якийсь дивний, півсвідомий жах і неприємність розливалися по всім її тілі і по очах, стискали гортанку, тамували віддих."
3. "Настуня йшла пішки в гурті молодих дівчат. Йшла у своїм слюбнім одязі. Тільки віночок загубила десь. Рання молитва до Бога успокоїла її. Якби не голод і сумні личка товаришок, була б навіть весела."
4. "Настуня мала між усіма товаришками недолі найспокійніше обличчя. Додумалася, що се надавало їй поваги навіть в очах дикої сторожі, яка, показуючи на неї ремінними нагаями, повторяла часто слово: "Хуррем!" "
5. "Слідуючого дня Настуня теж не могла взяти до уст татарських присмаків. Пила тільки воду. І так ослабла, що не могла вже йти. Але боялася, щоб її не посудили, що удає. І тому останками сил держалася на ногах."
6. "Напівпритомна Настя чула, як дали їй кілька порядних батогів, як її підняли й поклали в якийсь віз, на тверді дошки. Очевидно, мусіли зразу думати, що вона удає перевтомлену. Батоги з сирівця, з гудзами, були дуже болючі. Вилася й корчилася з болю від їх ударів, а тверді дошки ще більше придавали терпіння. Тільки під головою почула щось м'якше, але з рубцями. Крізь роздерті шлюбні черевички діткнула пальцями теж якоїсь твердої матерії. В гарячці здавалося їй, що се ризи з церкви св. Духа. Якась гаряча червень заливала їй очі."
7. "Вона була в чорних скрипучих мажах. Здавалося їй, що се домовина. І що в тій чорній домовині похоронена вся її ясна дівоча минувшість."
8."В такім самім положенню, як оспівана в народній пісні волинянка, була й галичанка Настуня."
9."Щойно тепер запримітила, що має тільки оден слюбний черевичок на собі, і той подертий."
10."А Настуня мала таку сильну горячку, що була півпритомна, коли на татарськім шкірянім мішку, випханім сіном, переправляли її через Дніпро коло Тавані."
11. "Більше Настуня нічого не знала про море. Але й се так оживили її молоду уяву, що аж серденько живіше билося їй у груди."
12. " Настуня не могла відвернути очей від чудового Чатирдагу. Він красою так утихомирив її, що з повним спокоєм у душі доїздила до великої торговиці невольницями, до пристані Кафи."
13."Збентежено вибиралася Настуня до школи невольниць. Але ум її працював живо. Розуміла ясно, що в сій школі може бути побудована підвалина її дальшої долі - доброї або злої. Чи до утечі, чи до дальшого життя тут - все треба пізнати тутешнє життя і те, чого воно вимагає. Розуміла се так ясно, як Отченаш, котрий раз у раз повторяла. "
14."На той страшний вид Настуні закрутилося в голові, вона побіліла як стіна, хлипнула воздуха й упала на грядку квітів, сама як скошена квітка. Падала також зі словами: "О Боже, о Господи!" "
15."В синіх очах Настуні знов мигнула чаша чорної отруї на тлі Чатирдагу... і зазвеніли в душі страшні, але правдиві слова Святого Письма: "На потомках потомків ваших відіб'ю злобу вашу"."
<span>16."Як губка воду, так Настуня втягала в себе правильну вимову арабських слів. Але зі змістом їх не годилася в душі, противилась йому, хоч була вдячна учителеві, що так уважно повторяв сі слова. Була переконана, що робить се для неї. Вдивлялася в нього, як в образ"
17.</span><span>"Настуня так зацікавилася його наукою, що при вечері навіть не мала часу подумати про сього учителя. Тільки випитувала Кляру, що він говорив досі, заки вона прийшла до школи. І Річчі при кінці лекції вчив рахунків. "
18."</span><span>Перед чистою, як квітка, душею Настуні стояв тодішній Захід ренесансу..."
19."</span><span>Хоч Настуня не любила Річчі, але з запертим віддихом слухала його лекцій, особливо про безоглядні вчинки жінок в Італії. "
20."</span><span>Все те її цікавило й захоплювало, але й мучило. Тому відіткнула, коли Річчі перейшов до зовсім нових справ. "</span>
Багато людей не знає про твір Захар Беркут. Ви спитаєте чому? Сучасна молодь зараз не те що читає сучасну літературу, вона взагалі не читає. Зараз у нас час зявилися гаджети, що зовсім не дають розвитку дітям.
Хочу навести вам приклад. Я гарно вчуся, люблю читати. Та поки нам не задали прочитати твір Захар Беркут, я про нього і не знала. Та тепер я змінилася почала шукани в Інтернеті старі можливо навіть усіма забуті твори.
Бажаю і вам надалі шукати усі можливі види розвитку у наш складний час. Розвивайтесь!
Став багатий колись пан
Короля благати,
Щоб король йому зволив
Воєводство дати.
А король йому й сказав:
«Відгадай три штуки,
Відгадаєш — тоді на!
А як ні — на муки!
Перша штука: скільки зір
В небі серед літа?
Друга штука: покажи
Середину світу!
Третя штука: угадай,
Що думати буду?
І от тобі цілий рік
Для того розсуду!»
Відійшов біагач назад
Та так йому нудно!
Не вгадати — так біда,
А вгадати — трудно!
Сидить, плаче, неборак;
Козак проїжджає...
«Чого плачете ви так?» —
Багача питає.
Той і каже, так і так!..
«Не журіться, діду!
Коли так, то я за вас
На відвіт поїду!»
І палицю в руки взяв,
В кожух одягнувся,
Чорні вуса підбілив,
В чоботи узувся.
І чимдуж до короля...
Король поглядає,
«А що, пане, скілько зір?»
З міною питає.
А той поли ті підняв,
Чи як довелося:
— Стілько,— каже,— в небі зір,
Скілько тут волосся.
Задумався сам король
Від сего відвіту.
«Ану,— каже,— покажи
Середину світу!»
А той палицю підняв,
Може, з піваршина,
Та в підлогу нею гуп:
— Отут середина!
Почухався наш король,
Ще раз поглядає.
«Що ж я думаю тепер?» —
Козака питає.
— Думаєте, що я пан!
«Або що за річі?»
— То ті річі, що не пан,
А козак із Січі!
Здивувався наш король,
Подарував тому,
А козака відіслав
В золоті додому!
. Композиція.
Експозиція: випасаючи в лісі коняку, Михайлик назбирав багато грибів.
Зав’язка: отримання Михайликом у попа іншої книги — «Тарас Бульба».
Кульмінація: подяка дядька Себастіяна Михайлику за гриби, його розповідь хлопцю про майбутнє щасливе життя.
Розв’язка: шаноба і вдячність Михайлика дядьку Себастіяну за його сердечність і доброту до простого люду.