Клим невеликий на зріст хлопчик, худий,але охайний.Спочатку твору був невпевнений у собі, але потім він став хоробрим. Рідних та друзів поважає та любить, і зробить все заради них.Автор показує несміливого хлопчика, що здолавши всі перешкоди рятує світ. Клим дуже гарний хлопець, який переборов свій страх, спробувавши на собі експеримент, який любить всією душею і серцем людей
Повість «Тореадори з Васюківки» теж про гру, вигадку, фантазію. Романтика щоденних пригод так захопила двох друзів Івана Реня і Павла Завгороднього, що іноді вони втрачають відчуття межі між реальністю та уявним світом, створеним ними самими.
Вже з перших рядків повісті починаєш розуміти: доведеться сміятися. І сміятися багато та весело. Такий незвичайний колорит сільського дитинства зобразив письменник. Пригоди героїв повісті починаються змалку. Пискнув неправильно хлопчина власне ім'я. От і прозвали Явою на все життя. Але немає коли засмучуватися з цього приводу, бо виникає стільки справ, що не вистачає часу замислюватися над тим, як там тебе називають. Та ще й є друг Павлуша, який виручить і допоможе що-небудь придумати.
Ява і Павлуша не просто вигадники. Це дві «бомби уповільненої дії», хоч у їх вчинках немає злого умислу, а тільки добрі наміри. Адже добру справу хотіли зробити хлопці, коли проводили першу лінію метро у Васюківці. Порятунок маленького песика Собакевича із занедбаної криниці взагалі можна назвати подвигом без будь-яких жартів: далеко не кожен спуститься на дно напівзруйнованого колодязя. Щоправда, енергія у хлопців б'є через край. Тому навіть добрі справи часто перетворюються на комічні ситуації, що викликають сміх.
Повість В. Нестайка «Тореадори з Васюківки» вражає динамічністю подій. Не встигає закінчитися одна пригода з її головними героями, а вже починається інша. І щоразу фантазерам Яві та Павлуші, які сплутали вигадки з дійсністю, доводиться виплутуватися з комічних ситуацій.
Вони захоплено уявляють, як відбудеться вперше в історії Васюківки таке вражаюче видовище, як бій биків. Подивитися на тореадорів Івана Реня і Павла Завгороднього приїдуть з усієї України, їх покажуть по телевізору. Але що поробиш, якщо корова Контрибуція не розуміє добрих намірів сміливих тореадорів і заганяє їх у багно.
Відважні Ява і Павлуша готові врятувати сільського винахідника й умільця Фарадейовича. Але й ця пригода завершується комічно: вибухає не бомба, а глиняний глечик. Хлопці вкотре потрапляють у халепу. Замість винагороди їм доводиться ліквідовувати сліди свого перебування у хаті Фарадейовича.
Даремно не розуміють добрих намірів «тореадорів» ні їх рідні, ні односельці. Але друзі чужої іронії не сприймають. «От хлопці! Орли! Соколи! Гангстери, а не хлопці!» — каже про них дід Саливон. Ява і Павлуша сприймають дідові слова «за чисту монету». Вони згодні, щоб всі про них так говорили, щоб слава гриміла на всю Васюківку. Хоч слава про них і так гримить.
1 Підкова-це оберіг який символізує: щастя, багатство, та вдачі.
2 Відчуття казки у творі відтворює: що є дід мороз у цій казці "І раптом протюхікав Дід мороз на конь", різноманітні кольори снігу "Ішов зеленій сніг. За ним рожевий. Потім фіалковий".
3 Зелений колір- це символ життя, початку.
Фіолетовий колір- це символ мудрості, високого інтелекту.
Голубий колір- це символ неба, волі.
Золотий колір-це символ щастя, достатку, багатства, повної чаші.
Мой любимый герой-мой папа.
У него высокий рост, статность. Крепкое тело и красивая внешность. Он сильный. Помогает мне с разными препятствиями и всячески поддерживает. Никогда не оставит в беде и всегда будет рядом. Папа помогает не только мне, но и маме и другим членам нашей большой семьи.
Каждая встреча с папой-радость для меня. Он часто задерживается на работе, тем самым зарабатывая нам на жизнь.
ІV
<span>Свекруха пішла до шинку та в розмові з іншими жінками почала судити невістку. Язикаті молодиці все переказали Мотрі. </span>
<span>З того часу Мотря вирішила показати свій норов: стала прясти починки собі окремо та ховати в свою скриню. Це стало причиною сварки між свекрухою і невісткою. </span>
<span>Невістка більше не хотіла прясти тонке полотно, а ходила в сорочках з товстого полотна. Вона докоряла свекрусі, що працює навіть більше за неї. </span>
<span>Жінки виривали одна в одної мотовило, й у хаті зчинився гамір. На крик прибігли чоловіки. Лаврін почав з них сміятися. Кайдаш розсердився, що вони сваряться в святу п’ятницю, але жінки не могли зупинитися. </span>
<span>Карпо підтримав жінку і запропонував батькові одділити їх в окрему хату. Потім син навіть побився з рідним батьком. </span>
<span>Довго ще продовжувалася колотнеча в Кайдашевій хаті. </span>
