Хлопчик надзвичайно тонко відчуває красу природи, вірить у різноманітні дива, що відбуваються навколо. А ще він любить лебедів, що пролітають над їхньою хатою. «Вони летять нижче розпатланих, обвислих хмар і струшують на землю бентежні звуки далеких дзвонів». Дід розповідав Михайликові, що лебеді приносять весну, і хлопцеві дуже хотілося, щоб лебеді залишалися у них назавжди. Але слід сказати якесь таємниче слово, щоб вони послухали, та хлопчина ще його не знає. Михайлика дивує малесенький підсніжник, що пробивається крізь снігову ковдру, теплий літній дощ, гриби у лісі, він жаліє лісових мешканців.Михайлика зачаровують плугатарі, які творять диво зростання хліба. Величезним щастям було для нього доторкнутися до плуга, провести свою першу борозну, тому що тільки тоді по-справжньому розумієш смак хліба.А ще герой має хист до науки, любить читати. Книга для нього теж диво, яке відкриває нове і невідоме.Михайлик любить мріяти про дивовижних лебедів, за допомогою яких він зростає.<span>Читаєш твір — і тепло, радісно стає на душі від того, що живуть на землі такі люди, як Михайлик. Розумієш, що він не зможе вирости злим і жорстоким. Якби більше було таких людей, то життя наше справді перетворилося б на казку.</span>
Поезія «Виклик» написана у 1862 році. Цей вірш було покладено на музику, і згодом пісня "Ніч така місячна..." стала такою популярною, що стала народною.
Вірш «Виклик» належить до інтимно-пейзажної лірики. У цьому вірші поет гармонійно поєднує картину української ночі зі станом душі ліричного героя, закоханого юнака.
Головна ідея твору - оспівування кохання як високого почуття і захоплення мальовничою природою; крім того, у вірші знайшли відображення соціально-громадянські проблеми того часу.
Вірш названий «Виклик» тому, що ліричний герой кличе свою кохану на побачення.
Художні засоби: епітети: «ніч – місячна, зоряна», «гай – чарівний», «небо – незміряне, всипане зорями», «осичина – струнка», «перли – ясні», «розмова – тиха», «роса – краплиста» та багато інших.
порівняння: «гріє, як жар».
метафори: «…злоба підслухала», «нічка приспала всіх, соном окутала»;
метафоричне порівняння: «ясно, хоч голки збирай...», «гай – ніби променем всипаний»; «вороги – знуджені працею»; «нам – окраденим долею…»;
гіпербола : «і над панами я пан!», «хвиля кохання»..
метафоричне звертання, вживання зменшувано-пестливих форм: «моя рибонько». зменшувано-пестливі форми: «ніженьки», «до хатинньки», «лебедонько», «до серденька», «нічка»
«Гетьман»
Вірш написаний у 1902 році; присвячений доньці М. Старицького.Жанр - балада.
У баладі автор розкриває патріотичні, громадянські переживання Богдана Хмельницького (ліричного героя), та акцентує увагу на соціальних проблемах свого часу.
Використовуючи художні прийоми фантастики та казки, М. Старицький героїзує минуле і звертається до подій того часу, коли був написаниа балада. Очевидним є зв’язок балади «Гетьман» з українською народною баладою. Він виявляється у таких фантастичних діях як оживлення мерця (привид гетьмана Б. Хмельницького) а також у фольклорних образах-символах: печера-труна, білий кінь з вогненними очима, ніч під Водохреща — містична пора, кривава сльоза матері-України, що оживляє мерця.
<span><u>Тема: </u>Зображення змін у природі внаслідок дощу, який її оновив і омолодив.</span>
<span><span><u>Ідея:</u> Уславлення дощу як життєдайної, цілющої сили.</span></span>
<span><span><span><u>Основна думка:</u> необхідність дощу як головної умови для розвитку природи.</span></span></span>
Ответ:
1) журба берізки
2) сварка
3) роздум тварин та рослин
4) розуміння берізки про справжніх друзів
5) подяка друзям
