Як свідчать сучасники, восени 1862 року на одній з вечірок у Павла Чубинського сербські студенти, що навчалися в Київському університеті, співали патріотичну пісню, у якій згадувався цар Душан і в приспіві були слова «срце бије и крв лије за своју слободу» (або «срб се бије и крв лије за своју слободу…»). Чубинському пісня дуже сподобалася, і він раптом подався в іншу кімнату, а через півгодини вийшов звідти з готовим текстом пісні «Ще не вмерла Україна», яку тут же проспівали на сербський мотив. Деякі дослідники вважають, що на написання також вплинули мотиви мазурки ”Єще Польска нє зґінела”, яка згодом стала польським гімном. «Марш Домбровського» на той час був популярним серед народів, що боролися за незалежність (уже за кілька місяців після написання вірша Чубинського, почалося січневе повстання).
1.Люби природу, а не себе.
2.Будь чуйним до природи,як мама до тебе
Проблема зіткнення фантазії та буденщини, особистості й маси, сірості й неповторності в усі часи гостро поставала перед людством. Людина, що вирізнялася з маси, мала власні погляди на життя, ставала білою вороною. Варто пригадати страшні, темні часи інквізиції, коли на вогні спалювали відьом, чаклунок. Так само з відвертою ворожістю сприймали й думки вчених, наприклад Джордано Бруно чи Галілео Галілея. Час іде, а проблема лишається, бо й сьогодні, у часи нових технологій і всесвітнього загального прогресу, особливо нелегко залишатися особистістю, що здатна зберегти власну думку, душевну неповторність.
<span>
</span>Людство саме для себе створює шаблони, будь-який відхід від яких карається. Анна зі своїм нестандартним яскравим світоглядом не вписується у загальні закони сучасного їй суспільного буття, тому її судять. Для посилення всеосяжної картини сірості Л. Костенко використовує повторення епітета «сірий»<span>
</span>На рівні підтексту ми розуміємо, що авторка, зображуючи суд над Анною і її кольоровими мишами, мала на увазі не тільки часи інквізиції, а й сучасне їй життя, коли нищилася духовність, коли людей переслідували за ідеологічні погляди, коли митці не могли вільно творити, а мусили дотримуватися шаблонного мислення, стандартів, вигаданих недалекими, часто малоосвіченими чиновниками.<span>
</span>
Диво: чудо, дивовижа, сон вочевидь
Полегшити: зменшити навантаження
Пруденько. Щоб дізнатися яку букву треба писати треба поставити слово так щоб після сумнівної приголосної стояла голосна
