-Привіт.Памятаєш як ми піднімалися в гори у Карпатах?
-Так це було класно
-Ага .Особливо коли вилізли там був шикарний вид
-Та да там було красиво
-А памятаєш як ми ходили в печеру?
-Так там було так холодно
-За те красиво
-Ага
Ледь-ледь збиралося на досвіт і мати вмившись зодягали чисту сорочку, підв'язувались вишитим фартухом і вилазили на лежанку. Крізь просоння чув їх лагідну приповіту, ось і зійшов святець, аж віко підпер. Невдовзі досвяткове помешкання освітлювалось живими зайчиками.
Піч гоготіла, коли полум' я лизало своїм язиком челюсті. Доки варилося снідання мати містила тісто. Неньчинні обіруччя раз по раз занурювались в діжу от чого ослінчик аж двигтів. Тісто вимішувалось, крутішало. Коли воно ставало в' язким як гума, і вже важко було працювати руками, мати припиняли роботу.
-Вставайте, хлопці. - наказувала нам. - Поїсте і розходьтесь, бо буду хліб вимішувати.
Поснідавши, тато йшов на роботу, а я біг у кінець городу, щоб зірвати капустяних листків. На ліжкові уже лежав рушник. Мати була вся в роботі. Легкими рухами її руки витягувати опецьок тіста, вмокали у воду руки, щоб воно не прилипало, й перекидували з однієї долоні в другу, формували наче Фоми сонця хлібину. Злегка поплескавши верхівку, ненька клали паляницю на рушник, та так вправно, що я не встигав надивитись. Доки мені мати викочували найменшу паляничку, я біг за лопатою і приставляв її до печі, розіславши капустяний листок поверх ясиневого язика лопати, вони змащували його олією або притрушували борошном й усаджували хліб ну.
Іскорками розжареної сажі здригався жар. Зробивши, декілька проштриків виделкою мати шугнули лопату з хлібиною, а потім другу, третю до печі.
А поки я бігав по дворі, мати виставила холонути усі хлібини, і я не міг нанюхатись цього запаху, запаху теплого хліба.
<span>1. Без рідної матки не солодко дитятку. 2. Не холодно дитині в батьковій свитині. 3. Дурному не нудно й самому. 4. Без солі не смачно. 5. Без хліба не ситно. </span>
Угорі над нами чисте небо.
Земля - це моя планета, на якій я живу.
