<span>"Дивіться, дивіться! Хтось іде!"
"Цікаво стежити за цим мислителем і витівником, за цим континентом образності..."
"</span><span>О, а хіба ти забув: підемо дивитись, як сонце сходить."
"</span><span>Ти ж просив, щоб тебе збудили. Вставай."
"</span><span>Ну, скажи, Андрію, коли висушить мене праця та негода, чи буду любою для того, що спокусився красою?"
И со словами автора:
</span><span>У цілого війська девіз був один: "За волю, за рідну країну!"
</span><span>«Скинься, рибо», — думаю, — скидається риба (О. Довженко). «Ось я йду!» — обізвалась Зима.
</span><span>Гість каже: “Ніби ти сонце, щоб усіх обігріти?”
</span><span> “Самі, чи що, падають у воду?”— спитав я
</span><span>«Мамо, — питаю, — то льони цвітуть?»</span>
1. Три судді,дев'ять розглянутих справ, вісьмом суддям, двадцятьма справами.
2. Три студентки,
3. Тридцять три підлітка.
4. Сім осіб.
5. Два перевізники.
6. Чотири олені.
7. Троє постраждалих, двома автомобілями.
8. Шість наркоділок.
9. Трьох дітей.
10. Чотири доби.
11. П'ятеро свідків.
Ви - префікс
ріб - корінь
При - префікс
стрій - корінь
<span>Ой летіть, вітри буйні, зашуміть калиновим гіллям край вікна, розбудіть матір шелестом поривним. І повідайте, вітри, про найменшого сина Миколу, що його не обіймала матір, не виряджала на війну, й що йому наказу не давала материнського. Розкажіть ви, буйні вітри, що живий син Микола, живий-здоровісінький. Тільки сивина рясно вкрила скроні, як паморозь осіння...</span>
<span>Не забув тебе, мати, молодий син...</span>
<span>Мовчи, серце! Стань твердим, як кремінь! Ні однієї сльози з очей, бо сльоза зір соколиний затуманить...</span>
<span>- Де ви, сини мої? Чи діждуся вас? Чи побачуся з вами?</span>
<span>Б'ється калинове гілля, стукає, наче повідати хоче про добру вість, що її принесли швидкі вітри... (А. Шиян).</span>