Я думаю в житті кожної людини існують кикае цінності. Вони необхідні для повноцінного розвитку людини.Цінності бувають двох видів: цінності, що відносяться до цілей життя; цінності, що відносяться до засобів, які використовуються людиною для досягнення мети. Можна виділити і вічні цінності життя, такі як любов, доброта, дружба. Вони завжди були і будуть в житті кожної людини. Цінності - це невід'ємна частина людського буття. Якщо подивитися навколо, то можна виявити або матеріальну або духовну цінність. Гроші або друг, сім'я або робота-все це цінності. Життя людини неможливе без цінностей. Мені здається, що вони повинні бути не тільки матеріальними, а й духовними. Цінності повинні виражатися не тільки в грошах, земельних ділянках, але і в людських почуттях і життєвих цілей.
Искусство обогащает нашу жизнь. А один из его видов – литература встречает нас в самом начале жизненного пути и остается навсегда. Книга, подобно заботливым родителям, воспитывает и учит нас. Читая в детстве сказки, мы учимся отличать добро от зла, правду от лжи, добродетель от подлости.Литература учит чувствовать, понимать, сопереживать. Ведь каждая книга заставляет нас задуматься о том, что же хотел донести автор своим произведением. Какую мысль он вложил в свое творение? Узнавая новых героев, постигая их чувства и мысли, мсы начинаем лучше разбираться в людях, окружающих нас, а главное в себе. Недаром, многие великие деятели культуры и науки в минуты душевного волнения брали в руки художественную литературу. Они находили в ней спокойствие и удовлетворение. Книги способны помочь, найти верный жизненный путь, разыскивая который мы часто путаемся.Но это не все достоинства литературы. Благодаря ей мы узнали много нужной и полезной информации. Так, например, о походе князя Игоря было сохранено очень мало источников, а литературное произведение «Слово о полку Игореве» пролило свет на многие неизвестные факты.Описывая быт и нравы своего века, писатель помогает нам составить картину времени.Книга даже способна повлиять на ход реальной жизни читателя. Например, прочитав рассказ Шолохова «Судьба человека», многие люди, жизнь которых была сходна с судьбой героя этого произведения, воспряли духом и нашли в себе силы жить дальше.<span>Думаю, в этом и есть великая сила искусства литературы.</span>
У моєї сестрички - дві барвисті спіднички: на одній - як на полі: різних квітів доволі, а на другій спідничці -дві червоних синички. Щонеділі сестричка одягає спідничку: не барвисту з квітками - ту, що має синичку.
«Захар Беркут» — історична повість Івана Франка про боротьбу давніх карпатських общин проти нашестя монголів та соціального гноблення.
1. Послав їм Господь на втіху одного тільки синка-Павлусем звали.
2.Було,власними руками годує,а він, телепень,тільки глита та,як той пуцьвіріньок знов рот роззявляє.
3.Так його вигнало та розперло,такий став гладкий та опецькуватий.
4.Раз вночі розвередувався та й кричить "Меду та й меду".
5.За матір`ю і батько ноги простяг,а Павлусь і не схаменувся,як зостався сиротою.
6.Тільки йому і роботи,що цілісінький день їсть та спить.
7."Як Бог дасть,то й у вікно кине,Не піду"
8.Щаслива нитка до смерті не ввірвалась Павлусеві.