Тема: Розповідь про народження Ісуса і страждання, яких зазнала Марія зі своїм сином
С наступлением военных действий стала пользоваться популярностью яркая публицистика Янки Купалы, способная зажечь людей для сражения; вместе с тем Янка Купала не прерывал стихотворной деятельности, его новым патриотическим стихотворениям, написанным во время войны, была присуща уничижительная антифашистская направленность. Уехав из Минска, Янка Купала обосновался в Печищах, маленьком населённом пункте недалеко от Казани, в котором попытался обрести покой для того, чтобы с головой окунуться в антифашистскую публицистику. Поэтический талант Янки Купалы развился на основе устоявшихся традиций белорусской литературы и фольклора середины и конца XIX века, равно как и более раннего периода, когда только происходило становление канонов народного литературного творчества. Его лирические произведения органично передают тональность и мелодику напевов народных песен, а также их звуковое единство и метафоричность, которые и обуславливают общий настрой лирики Янки Купалы.
Ответ: 1. <em>Володимир Сосюра "Осінь"</em>
<em>4.-</em>
<em>5.-</em>
<em>7. Вірш, пейзажна лірика.</em>
<em>10. Провідний мотив: Відтворення осені, як явища природи.</em>
<em>12.-</em>
<em>13.Епітети: печальні, синій, пустиних, жовтокоса, холодну, синьока, золоті, чорного.</em>
<em>Постійні епітети: баскім коні, берізка біла. </em>
<em>Метафора: "покора розлита" "В.яне все довкола, як пройдуть копита" </em>
<em>Персоніфікація(Оживлення неживого предмета, надання йому людських рис): "обривае вітер пелюстки", " їде осінь", "вітер пелюстки розкида", " берізка мерзне"</em>
Объяснение:
Метафори:лід на річці тоненький,так і зяє чорною прірвою,у вузенькому дуплі;дим угору тополиними стовпами;дно з мулистим пилком;промайнула чорна блискавиця й завмерла осторонь довгастою плямою-щука.
Оезія — це не «кращі слова в кращому порядку», це — вища форма існування мови.
<span>Й. Бродський </span>
<span>Рукописи не горять. </span>
<span>М. Булгаков </span>
<span>Прославимо поетів, у яких один бог — красиво сказане, безстрашне слово правди. </span>
<span>Максим Горький </span>
<span>Література вилучена із законів тління. Вона одна не визнає смерті. </span>
<span>М. Салтиков-Щедрін </span>
<span>Твір, який читають, має теперішнє; твір, який перечитують, має майбутнє. </span>
<span>О. Дюма-син </span>
<span>Що сталося б з літературою, якби справа її не захищалася? У нас є свій касаційний суд — це майбутнє. Щасливий той, хто може постати перед ним. </span>
<span>О. Бальзак </span>
<span>У письменника тільки і є один учитель: самі читачі. </span>
<span>М. Гоголь </span>
<span>...У душі кожної людини є клапан, що відкривається тільки поезією. </span>
<span>М. Некрасов </span>
<span>Засміятися добрим, світлим сміхом може тільки лише глибоко добра душа. </span>
<span>М. Гоголь </span>
<span>Сатира — канчук, ударом обпалить. </span>
<span>І. Гончаров </span>
<span>Годі побудувати щось словом, коли те саме руйнувати ділом. </span>
<span>Григорій Сковорода </span>
<span>Ну що б, здавалося, слова... Слова та голос — більш нічого. А серце б'ється, ожива, Як їх почує! </span>
<span>Тарас Шевченко </span>
<span>Без золота, без каменю, Без хитрої мови, А голосна і правдива, Мов Господа слово. </span>
<span>Тарас Шевченко </span>
<span>Наша мова — то і є одежа нашого духу, або ще краще — яскравий вираз всього того, що нас вражає, що ми почуваємо, про що думаємо-гадаємо, того, що ми зовемо духом або душею. </span>
<span>Панас Мирний </span>
<span>Як много важить слово, Одно сердечне, теплее слівце! </span>
<span>І. Франко </span>
<span>Не поет, хто забуває Про страшні народні рани, Щоб собі на вільні руки Золоті надіть кайдани! </span>
<span>Леся Українка </span>
<span>Не поет, у кого думки не літають вільно в світі, А заплутались навіки в золотії тонкі сіті. </span>
<span>Леся Українка </span>
<span>О слово! Будь мечем моїм! Ні, сонцем стань! Вгорі спинися, Осяй мій край і розлетися Дощами судними над ним. </span>
<span>Олександр Олесь </span>
<span>Як не горю — я Не живу. Як не люблю — я не співаю. Але цього я ще не знаю, Бо завжди я — як полум'я. </span>
<span>П. Тичина </span>
<span>Якщо вчуєш жарт, шукай в ньому приховану правду. </span>
<span>О. Довженко</span>
