Когда передо мной встал вопрос, о каком учителе написать, я серьёзно задумался. Хочется рассказать сразу про нескольких педагогов, но всё же мой выбор пал на человека, который, как мне кажется, сильно влияет на меня. Говорю я о Ларисе Валерьевне Яруллиной - прекрасный учитель, замечательная женщина. Познакомились мы с Ларисой Валерьевной, когда пришли в пятый класс. Как мне казалось, сторгую и требовательную преподавательницу я поначалу сильно побаивался. Да и к математике у меня было настороженное отношение: этот предмет казался слишком скучным и сложным. Но Лариса Валерьевна быстро перевернула наши представления "с ног на голову". Веселая и в то же время строгая, добрая и требовательная, она моментально стала предметов наших постоянных разговоров. Многие из нас не верили, что в одном человеке могут сочетаться такие качества.
Постепенно мы начали все больше и больше привязываться к ней, да и она полюбила нас. Иногда мы прямо на уроке можем отвлечься от темы, послушать рассказы о ее жизни, пошутить и посмеяться, что совершенно не мешает изучать новый материал. Лариса Валерьевна всегда умеет оживить скучные уроки. Конечно, не всегда все было гладко, случались и неприятные истории, но о них, я думаю, и говорить не стоит. Хоть эти недоразумения и были редки и незначительны, я прошу у нее прощения. Лариса Валерьевна всегда идет к нам навстречу, не жалела и не жалеет собственного времени для того, чтобы помочь нам. Но главное даже не это, главное - что с помощью Ларисы Валерьевны мы сумели понять, что такое по-настоящему хороший учитель. Пройдут годы, многое изменится. Я стану взрослым, овладею любимой профессией, но обязательно вернусь в родные стены, приду в класс, где мы сидели за партами, где мы учились математике и умению быть человеком, учились у неё, моей любимой учительницы
Історичною основою твору є події , що відбулися після Переяславської угоди 1654р. Боротьба за гетьманування після смерті Б. Хмельницького стала гострою , як ніколи до того. Від різних соціальних груп були висунутими на гетьманство Павло Тетеря , Яким Сомко й Іван Брюховецький . Отже, претендентів було троє , а булава одна. На Чорній Раді гетьманом було обрано підступного Брюховецького. Переможець скарав Сомка та його прибічників на горло.
Пафос-це натхнення, почуття ентузіазму,пристрасне переживання душевного піднесення,викликане певною ідеєю чи подією
1в, 2г, 3а, 4д, 5в, 6а, 7в, 8в, 9б, 10а, 11 г, 12а, 13б, 14д,15г, 16а, 17б, 18б, 19а, 20б, 21д, 22б, 23в, 24б, 25а, 26г, 27в, 28б, 29б, 30б
Пасивний захист
Як правило, пасивний захист застосовують у двох випадках: коли об'єкт маніпулювання не знає, як вчинити, або не хоче псувати стосунки з маніпулятором. Важливою умовою застосування цієї форми захисту є витримка.
Суть пасивного захисту полягає в затримці власних спонтанних реакцій на дії маніпулятора. Усі способи пасивного захисту покликані знизити темп атаки, щоб виграти час для аналізу ситуації. Вони змушують маніпулятора розкрити свої задуми або відмовитися від них. Досвід показує, що в більшості випадків маніпулятор, зіткнувшись із пасивним захистом, припиняє використання маніпуляційних прийомів.
Форми пасивного захисту. Найефективнішими серед них є такі:
o відсутність реакції на слова маніпулятора ("не розчув", "не звернув уваги", "не помітив" тощо);
o тактовне, стримане й несподіване для маніпулятора мовчання;
o гра в "тупуватість" - "не зрозумів", "не второпав", "не збагнув" і т. ін.;