Володимир Миколайович Сосюра народився на станції Дебальцеве. Мати – звичайна домогосподарка. Його батько, Микола Володимирович, за фахом кресляр, був людиною різнобічно обдарованою, змінив багато професій, вчителював, працював сільським адвокатом, шахтарем. Першого вірша Володимир Сосюра написав у 14 років. З дитинства хлопець допомагав батькові на шахті, тому праця в ньому ще з дитинства виховала людину розуміючу життя звичайних людей. Володимир Сосюра дуже переживав за життя та майбутнє держави, тому під час громадянської війни, одразу вступив в ряди УНР, а згодом до Червоної армії. У часи переслідування українських поетів, Сосюра утік до Ленінграда, працював там токарем і нікому не казав, що насправді є знаменитим поетом. Офіційно Володимир Сосюра був одружений двічі (деякі джерела говорять, що 3 рази) Уперше — в 1922 році. З першою дружиною він одружився в 1922 році, але прожили вони разом не довго, лишивши після взаємного проживання двох синів. Причиною розлучення була несумісність в поглядах до України. Його перша жінка, Віра Каперівна, колишній політрук, не вірила в таку державу, як Україна (про це Сосюра розказує навіть в віршах), що й призвело до швидкого згасання почуттів між ними. Вдруге Сосюра одружився в 1931 з Марією Гаврилівною Даниловою, вона була на 12 років молодшою, закінчила балетну школу в Києві. Поет запропонував Марії одружитися на третій день знайомства. 15 січня 1932 року в них народився син Володимир. У 1949 р. Марію Сосюру заарештували начебто за розголошення державної таємниці і заслали до Казахстану на п’ять років. Їх сім’я розпалася також у 1949 році. А коли Марія Гаврилівна повертається із заслання, вони ще раз беруть шлюб. Разом вони прожили до кінця життя. Захоплення Сосюри: Україна, її культура, традиції, але також частенько його помічали за пляшкою алкоголю, любив грати в більярд. Цінність творчості В. Сосюри не в особливостях його поетичної техніки, а в особливостях того людського явища української дійсності радянського періоду. Саме щирість поетичного вислову Сосюри, виявляє нам його таким, яким він є, робить його особливо цікавою постаттю в українській радянській літературі. У 1941 р. з початком війни евакуйований до м. Уфа, куди вивозили всіх найобдарованіших людей. З 1942 по 1944 р., він працює воєнним кореспондентом, підсилює бойовий дух армії. За патріотичну поезію «Любіть Україну» (1944) Сосюру обвинувачували у «буржуазному націоналізмі». У 1958 році пережив перший інфаркт, відтоді перестав вживати алкоголь, курити та грати в улюблений більярд. Підкосив Сосюру другий інфаркт, після якого він майже не виходив з помешкання. Помер 8 січня 1965 року.
Мої поради Алі: дороблювати всі справи до кінця, і ніколи не обіцяти чого не зможеш зробити.
У кожного є своя думка.
Кожна людина має право на власну думку.
Вона може бути як і правильна так і не правильно.
Я вважаю, що вчитель має власну думку щодо оцінок і навчання учнів школи.
Людина може завести собі свій щоденник у якому пише свій день або думки
Кожна нація, якій пощастило відкрити і висловити свою творчу ідентичність, своє глибинне самопізнання, базу національної культури, осягнула це могутнім словом свого національного пророка. Серед тих щасливих, вибраних народів є і ми, українці, бо маємо геніального Тараса Григоровича Шевченка.Він безсмертний для нашого народу – явище унікальне, неординарне. Тому все, що з ним пов’язане, дороге нам і рідне.Саме тому 15 та 16 березня у Войнихівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів були проведені заходи, які нагадали про геніального Кобзаря. Приємно, що діти охоче беруть участь у позакласних заходах, присвячених творчості великого українського поета, часто самі виступають їх ініціаторами. Не став виключенням і цей рік. Розпочався тиждень парадом вишиванок, до якого долучилися як учні так і вчителі. Чудовими українськими орнаментами зацвіла школа. Нещодавно у нашому навчальному закладі з’явився сучасний кабінет народознавства. Саме там була проведена театралізована літературно-музична композиція «Шевченкові вклоняємось доземно», яку підготувала вчитель української мови і літератури Носенко Любов Григорівна. Вона допомогла учням старших класів пізнати соціальні, політичні, життєві ідеали великого поета. Неймовірно зворушливими були виступи дітей з поетичними рядками безсмертних віршів.Наступним виховним заходом став ліричний альманах « Шевченко – наша гордість і слава!», проведений вчителем-словесником Бабенко Людмилою Миколаївною. Незабутні слова Великого Кобзаря, покладені на музику, не лишили нікого байдужим. А презентація « Кохання Шевченка» показала, що в тому, кого і як кохав творець, – один із ключів до його творчості. Минуло 200 років від дня народження Т.Г. Шевченка, але й сьогодні його слово живе між нами. Свідченням цього стали поетичні зустрічі «Сторінками поезій Кобзаря», «Ми любимо твори Шевченка», «Віршів віночок від Тараса». Читання поезій Т.Г. Шевченка викликало жваве зацікавлення серед усіх учнів школи. Така поезія не може не захоплювати.Було проведено конкурс малюнків, ілюстрацій, присвячених життю і творчості Т.Г. Шевченка. Упродовж тижня у шкільній бібліотеці ( бібліотекар Мещерякова Анастасія Сергіївна) діяла виставка літератури «Шляхами великої долі», «Пам’ятає сина Україна», «Ми тебе не забули, Тарасе!», а також багатотомні твори, присвячені його життю та творчості.Завдяки наявності мультимедійних засобів, учні мали змогу переглянути художні фільми про життя і творчість Т.Г. Шевченка «Заповіт», документальну трилогію «Віра». «Воскресіння». «Поступ»; «Обличчя української історії. Тарас Шевченко» тощо.І як доказ любові до геніального українця з ініціативи директора школи Носенка Григорія Миколайовича у нашому навчальному закладі з’явилося чудове панно до 200-річчя з дня народження Великого Кобзаря. Змінюються часи, але незмінним, невичерпним і не до кінця прочитаним і розгаданим залишається сам Шевченко.<span>Ми впевнені, що ці та інші заходи, які відбулися у школі, допоможуть молодому поколінню зрозуміти та усвідомити неоціненний вклад Тараса Шевченка в зародження та розвиток української культури, мови, нашої державності.</span>
