Охра-природна мінеральна фарба жовтого кольору,складається з окису заліза і глини.
Кисет—маленький мішечок для табаку.
Кресати—добувати вогонь кресалом.2.Енергійно йти.3Лаяти кого-небудь.
Відомий український поет і письменник І. Франко казав: "Пісня і праця — великі дві сили!" Давайте замислимося, чому це "сили"? Споконвіку живе в Україні пісня, поєднавши в собі пристрасне, емоційне слово з чарівністю музики. Вона супроводжує людей все життя — від колиски до могили, бо немає такої події або такого почуття, що не знайшло б свого відображення в пісні. Материнська колискова, ніжна пісня кохання, весільна співанка, бойовий гімн, врешті — пісня-голосіння над померлим. Вона, як і доля народу, виростала на черствому хлібі історичних подій. Цілі історичні періоди відомі нам саме з пісень. Ліна Костенко казала:
<span>Історії ж бо пишуть на столі, </span>
<span>Ми ж пишем кров'ю на своїй землі, </span>
<span>Ми пишем плугом, шаблею, мечем, </span>
<span>Піснями і невольницьким плачем. </span>
<span>Не завжди ми знаємо авторів пісень — багато серед них безіменних, але відомі імена їх творців оповиті легендами. А скільки було безіменних козацьких кобзарів, що славили рідний край, підтримували бойовий дух наших славних лицарів і самі часом гинули разом з вояками! Пісні-думи зберегли для нас, нащадків, як пам'ять про славні подвиги і героїзм захисників Вітчизни. За словами знову ж таки Ліни Костенко: </span>
<span>Про наші битви на папері голо </span>
<span>Лише в піснях вогонь отой пашить... </span>
<span>Кожна пісня — це вже характер. Були й інші пісні. "Реве та стогне Дніпр широкий", — співаємо ми й сьогодні. </span>
<span>І в мирні часи пісня поруч з ними. Існує безліч прекрасних пісень, що прославляють волю і незалежність нашої Батьківщини, підкреслюють безсмертну красу нашої мови. </span>
Лебідь
білий, гарний
плавае, літае, живе
пташка
Тарас Григорович Шевченко - Великий Кобзар, письменник і поет, справжній патріот. Все свое життя він писав і творив для своєї неньки України. Його можна назвати визволителем, адже скільки зроблено для звільнення України від рук Російської імперії. У своїх творах Кобзар точно, вишукано і неймовірно правдиво втілює події. Він вииказує своє ставлення до Рос імеріїї, за що поплатився засланням. У українців є свій герой. Той, хто не побоявся постати перед ворогом, той хто зміг прославити свою країну, серед інших народів, той хто став її символом і духовним наставником. Він пише і закликає до боротьби із злом, пише вишуканою літературною мовою, але рідною, народною, зрозумілою всім і кожному. Кобзар пише про красу та тугу за рідною землею. Він опікується нею, як матір*ю. А й справді, мати для тараса і є Україна. У шевченкових творах я вчуся незламності, знахожу сили і щиро захоплююсь красою своєї Батьківщини.
Саме найперша книжка була у мене це колобок. Мені найбільше там сподобалось напевно те, що колобок від усіх втік, але від лисички ні. Лисиця хитріша була за колобка. Коли бабуся спекла колобока то колобок втік від неї потім від діда, зайця, вовка і співав ту ж саму пісеньку. А коли він прикотився до лисички то він теж проспівав ту пісню, але лисичка його з'їла. Ось і те найбільше мені тоді сподобалось. Напевне й тому вона була моя перша книжка яку я прочитала сама...