опис села Димки
історія родини Василя та Докії
весілля Парасинки і Тодорики
розмова Івоніки з Докією
сільска праця
роздуми Сави про Рахіру
поїздка Івоніки до міста, щоб відкупити Михайла від служби у війську
мрії Івана про панську наймичку Анну
кохання Анни до Михайла
освідчення Михайла
Михайло їде на військову службу до міста
сумування за Анною
незадоволення Сави ходінням батька до Михайла
сварка матері з Савою, доріки Рахірою
Михайло приходить у відпуску на Великдень
зустріч Анни і Рахіри
Михайло у відпусці. Обіцяє одружитися з Анною
загибель теляти, що належило Саві
сава вбиває брата
страждання батьків
народження близнюків у Анни
загибель блізнюків Анни
через 6 років Анна виходить заміж за брата Докії, Петра
Казка-притча - жанр цього твору
«Джури козака Швайки» образ Пилипа Швайка
Пилип Швайка – справжній лицар, його поважають усі козаки й бояться вороги; про нього йде слава як про спритного, відчайдушного, невловимого козацького вихідника.
Мій улюблений герой Пилип Швайка – справжній лицар, його поважають усі козаки й бояться вороги; про нього йде слава як про спритного, відчайдушного, невловимого козацького вихідника.
Мені він дуже подобається, бо Вірний товариш, турботливий і уважний до хлопців і братчиків, поважає літніх людей.
Щастя-це дуже велика радість коли ти цінуєш,що в тебе є. одного разу мені подарували роликові-коньки я була щаслива але коли вони зламались мені стало дуже сумно тому,що я не цінувала їх.
Ярозумію щастя,розумінням що в тебе є
<span><span>Наша дума, наша пiсня
Не вмре, не загине...
От де, люде, наша слава
Слава України!
/Т. Шевченко/Усна народна творчiсть — це основа нашої безмежно багатої культури. Це наш дух, наша душа, наша пiсня, якiй свiт дав найвищу оцiнку. Використання вiкового досвiду народу завжди допомагало нашим письменникам. Починаючи вiд Котляревського, ми можемо побачити в їхнiх творах яскравi зразки народної мудростi, цього невичерпного й справдi цiлющого для художника джерела.Фольклор бере свiй початок ще з тих часiв, коли не було нi писемної лiтератури, нi письма взагалi. Усна народна творчiсть слугувала народу для власних потреб, як-то: колисковi, казки, загадки, примовки. Вони мали прищепити дитинi любов до народної творчостi, надати їм зразки моральної норми поведiнки, сформувати естетичнi смаки.Протягом столiть напруженої боротьби за нацiональне i соцiальне визволення український народ творив сувору, мужню й водночас лiричну поезiю — думи та пiснi. Цi перлини народної творчостi не втратили i нiколи не втратять свого наукового та культурного значення, адже в них вiдбито свiтогляд народу на кожному етапi його iсторичного розвитку, його морально-етичнi погляди, естетичнi смаки.Основний пафос дум — оспiвування ратних подвигiв українського народу, проповiдування здорової суспiльної та сiмейної моралi. Герої таких дум, як "Втеча трьох братiв iз города Озова", "Отаман Максим Старий", "Iван Богун", "Хмельницький та Барабаш", "Олекса Попович", стали вже загальновiдомими символами боротьби за краще майбутнє українського народу. Кобзарi спiвали цi думи в українських мiстах та селах, несучи людям звiстку про подвиги, вiщуючи про новi битви та подiї визвольної боротьби.Iсторична пiсня, як i дума, збагачувалась кращими надбаннями близьких їй жанрiв народнопоетичної творчостi, хоч завжди була цiлком самостiйним жанром. Iсторичнi пiснi були покликанi зобразити страждання людей, коли палали мiста та села України, коли молодих людей забирали в полон, а старих — нищили. Про це йдеться у таких вiдомих iсторичних пiснях, як "Зажурилась Україна, бо нiчим прожити", "За рiчкою вогнi горять", "В Цариградi на риночку".Сюжети нашої минувшини, оспiванi в народних пiснях та думах, невмирущi, вони — вiчнi. Саме тому українськi письменники намагалися використати їх для створення не тiльки iсторичних, але й художнiх творiв. Завдяки їм вiковий досвiд народу й досi передається з уст в уста наступним поколiнням.</span></span>
